Інші громадські та ветеранські організації

Севастопольський морський завод (СМЗ)

1991 р. - Створення державного підприємства «Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе».

1994 р. - Корпоратизація державного підприємства «Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе».

1995 р. - Реєстрація ВАТ «Севастопольський морський завод»: 100% акцій належить державі, власник - Фонд державного майна України.

1995-1998 р. Проведення пільгової передплати на акції ВАТ трудовим колективом: продаж акцій ВАТ на спеціалізованих сертифікатних аукціонах; програма створення дочірніх підприємств на базі спеціалізованих виробництв і управлінь. У 1997 р. функціонувало вже 34 дочірні підприємства.

З 1998 року - Прийнята і впроваджується програма перетворення дочірніх підприємств у господарські товариства, розвиток акціонерного товариства як керуючої компанії холдингового типу.

1995-1998 р. Реструктуризація компанії.

25 червня 1999 р. Продаж частини акцій ТОВ «СБЗ «Лазаревське адміралтейство». Учасниками товариства є: 1. ВАТ «Севастопольський морський завод». Україна, м. Севастополь 2. ЗАТ «Інвестиційно-промислова група «Плато». Російська Федерація, м. Москва.

У 2003 р. компанія L.I.T.A.T. Holding Co. Limited ліванського бізнесмена Рафіка Дау купує частину акцій Севастопольського морського заводу ім.Орджонікідзе, до 2006 року стає власником 60,5% цінних паперів підприємства. Підприємство працювало настільки успішно, що за рік зменшило вдвічі збитки, які накопичилися за десятиліття.

Частина акцій підприємства, як і раніше, належали працівникам заводу, а 26% Фонд держмайна України кілька років безуспішно намагався продати на конкурсі за стартовою ціною 12,5 млн. грн. Однак восени 2006 року Фонд держмайна раптом вирішив продати акції заводу на фондовій біржі. Якщо продається 26% підприємства, то умови конкурсу-продажу вже прописати не можна. Закон про приватизацію не змінювався з 2000 року, а спроби одинадцять разів прийняти закон про «золоту» акцію не пройшли, навіть коли соціалісти були в коаліції з Партією регіонів, тому що президент відразу ветував цей законопроект. Залишивши за собою одну акцію підприємства, держава мала б повне право його контролювати.

Так держава відмовилася від власності, залишивши робітників напризволяще. За добу заявлена ціна акцій, які неможливо було продати протягом двох років, виросла в 48 разів і не дісталися стратегічному інвестору, якому в той час належав 61% акцій ВАТ. У відповідь ліванський бізнесмен Р. Дау поспішно продав свій бізнес і залишив Україну. Таким чином, у 2007 році контроль над ВАТ «Севастопольський морський завод ім. Орджонікідзе» перейшов до двох компаній, пов’язаних з групою «Енергетичний стандарт» російського бізнесмена Костянтина Григоришина.

Тут і почалася нова історія підприємства, яка призвела його до загибелі. На заводі змінилася адміністрація, яка, у свою чергу, змінила всіх керівників дочірніх підприємств. У травні пішов і гендиректор, оскільки ставилося завдання: не замовлення виконати якомога швидше, а закрити за три місяці Севморверф.

Ось так чи приблизно так знищували не тільки армію України, а і її промисловість.

Опис ювілейного знака СМЗ

Цей ювілейний знак з далеких 90-х, ймовірно, вироблений на 50-ту річницю створення 37-го цеху.

АВЕРС. Має зображення, яке схоже на перший військово-морський прапор зразка січня 1918 р., на тлі якого ми бачимо силуети надводного корабля та підводного човна (проєкти навряд чи можна впізнати) кольору жовтого металу. Під силуетами зеленого кольору вода та напівкругла стрічка жовтого металу з написом СМЗ 37 ВМС буквами чорного кольору. Під прапором стрічка, вкрита фарбою червоного кольору, з цифрою 50 кольору жовтого металу.

РЕВЕРС. Контррельєф. Кріплення - булавка.

Важкий метал, фарба. Розміри знака: ширина - 33 мм, висота - 29 мм.

Особисто мене вражає незграбність виготовлення, якась дитяча витівка, на рівні саморобів від матросів. Адже на той час СМЗ володів дуже якісною технологією виготовлення відзнак. Та велика кількість таких знаків (зовнішньо ідентичних) є ознакою того, що це - не поодиноке виготовлення.

Громадська організація «Всеукраїнське об’єднання ветеранів-підводників»

До Всеукраїнського об’єднання ветеранів-підводників увійшли: “Київська асоціація ветеранів-підводників” та Одеське «об’єднання підводників, ветеранів ВВВ та ветеранів військової служби ім. А. І. Марінеско».

Столичне об’єднання ветеранів підводного флоту було засновано 5 березня 2002 року і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2002 року. Ініціаторами створення асоціації виступив віце-адмірал Безкоровайний Володимир Герасимович з групою ветеранів-підводників.

Одеське об’єднання підводників, ветеранів ВВВ та ветеранів військової служби ім. А. І. Марінеско офіційно зареєстровано 18 вересня 2000 року. У 2004 році об’єднання провело Міжнародний конгрес підводників в Одесі, після чого об’єднання практично розпалося на дві структури, і з’явилося ще одна структура «Асоціація ветеранів-підводників ім. А. І. Марінеско».

14 квітня 2009 року за ініціативою керівництва організації «Всеукраїнської асоціації ветеранів-підводників» загальними зборами ветеранів-підводників м. Одеси було прийнято рішення про створення нової робочої структури і перейменувати «Об’єднання підводників, ветеранів ВВВ та ветеранів військової служби ім. А. І. Марінеско» в «Об’єднання ветеранів-підводників, ветеранів флоту та ветеранів ВВВ, військової служби м. Одеси імені героя Радянського Союзу Н. А. Луніна».

Задовго до цих подій, у 1962 році була створена Міжнародна асоціація моряків-підводників - пацифістка організація, до складу якої після 2002 р. увійшли і одеські моряки-підводники.

Щорічно проходять конгреси по черзі у всіх морських містах. У 2004-му така зустріч пройшла в Одесі, її учасники були присутні при урочистому відкритті пам’ятника першому конструктору підводних човнів С. Джевецькому.

У 2006 році «Всеукраїнська асоціація ветеранів-підводників», за прикладом російських колег, відзначала 100-річчя підводного флоту.

19 березня 1906 року за указом імператора Миколи II в класифікацію суддів військового флоту був включений новий клас бойових кораблів - підводні човни, а до складу флоту увійшли 20 підводних човнів. Саме ця дата стала початком відліку існування підводного флоту царської Росії, незважаючи на те, що підводні човни використовували задовго до цієї дати. Навіть під час бойових дій у російсько-японській війні 1904-1905 років. Системні проєктування та випробування почалися більш ніж за 100 років раніше цієї дати, а перші згадки про застосування у військових цілях сягають 1595 року.

Щоб обґрунтувати саме цю дату, застосували поняття регулярного та іррегулярного флоту.

До 100-ї річниці виготовлено пам’ятний знак «Орден Слави» та пам’ятний знак-медаль «За службу на підводному флоті».

Але Всеукраїнське громадське об’єднання «Братство моряків України» не погодилось з цією датою.

Всеукраїнське громадське об’єднання «Братство моряків України»

Сучасний дослідник історії українського козацтва О.Калініченко стверджує, що 410 років тому запорізькими козаками було використано перший підводний човен. Це був човен, видовбаний зі стовбура великого дуба, розрахований на 6-10 козаків, який герметично закривався такою ж кришкою. У бортах зроблені отвори для весел, які герметично закривалися шкіряними манжетами. Керував човном козак, який знаходився поруч з трубкою для повітря, з’єднаною з корпусом, у якій містилися канати для подачі звукових сигналів на маленькі литаври. Для баласту використовували мішки з камінням, прив’язані до човна. У потрібний момент спостерігачем перерізалися канати з мішками, і човен спливав на поверхню. На Січі створювався секретний курінь, де команди підводних човнів тренувалися плавати в протоках Дніпра із зав’язаними очима і проходили тренування зі стрільби, фехтування та рукопашного бою.

Перше застосування підводних човнів сталося під час гетьманства Федора Полоуса. Запорожці невеликими силами досить легко взяли турецьке місто - порт Синоп. «Одного похмурого світанку турецькі охоронці зі стін фортеці Синоп спокійно дивилися на безліч колод, які прибили до берега хвилі. Цьому вони не дивувалися, адже ніч була досить вітряна і, як на зло, довга. При такій негоді завжди щось прибиває до берега. Не звернули уваги на ці колоди і спостерігачі турецьких галер, повз яких пропливали величезні дерев’яні колоди. Як тільки почало світати, колоди вдарилися в берег, розчинилися замасковані стулки, і на берег вирвалися запорізькі козаки, які кинулися до відкритих воріт. Місто-фортеця була захоплена дуже швидко.

Так українські козаки вперше використовували під час морського походу підводні човни».

Цей факт став підставою для виготовлення відзнак на честь 400-річчя вітчизняного підводного флоту.

Зірка командора

«Альтернативний історичній підхід до створення відзнак військово-морської звитяги продемонстровано в проєктах «Зірка Командора» (2006 р.) та «Морська слава України» (2007 р., 2017 р.). У першому ордені поєднані елементи радянської морської гвардії (1941 - 1945 р.) й вищої відзнаки стратегічного партнера України - США (Пурпурне серце), а також дві чотирипроменеві зірки кольорів НАТО (синього) та СРСР (червоного). Шістнадцять якірних лап знаменують таку ж кількість морських портів України (без портпунктів), які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, чим об’єктивно сприяють економічній незалежності України. Символи дельфін та морський коник поєднують два види ВМС (підводні човни та морські диверсанти), представники яких мають право на цю нагороду. Королівська лілія вказує на патронат цієї нагороди в особі Ореста Кареліна-Романишина (Ореста Першого), який свого часу був коронований на трон Руси-України. І, нарешті, золотистий тризуб Володимира Великого династично легітимізує «Зірку Командора» в історичному часі. Ця обмежена в кількості (1 + 33 - дядько Чорномор і 33 лицарі підводної стихії) нагорода має свій статут. Вона була розповсюджена в чотирьох країнах: Україні, США, Польщі та Росії, представники яких об’єктивно сприяли зародженню, становленню та розвитку української морської підводної справи впродовж 400 років (1595 - 1995 р.), і знайшла свою пристань або в родинах кавалерів «Зірки Командора», або в музеях та інших громадських установах. Наступний проєкт «Морська слава України» був запроваджений «Братством моряків України» (президент - контр-адмірал Микола Костров), виконаний у двосторонньому варіанті (аверс і реверс) трьох ступенів, що дало змогу поєднати дати визначних перемог над трьома імперіями (Римською, Візантійською, Османською) прадавніх українських флотів (Античного, Княжого, Козацького) із славетними звитягами відроджених Військово-Морських сил України, а саме океанськими походами фрегата «Гетьман Сагайдачний», проривом СКР-112, попри збройну протидію «касатонівських» кораблів, плаванням сучасної козацької чайки «Пресвята Покрова» впродовж 15 кампаній у навколишніх європейських морях та безпосередньо в Атлантичному океані. Нагорода також має статут».

ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИЙ МЕРИДІАН. ЕЛЕКТРОННИЙ НАУКОВИЙ ФАХОВИЙ ЖУРНАЛ. До історії розбудови сучасних Збройних сил України Олександр КАЛІНІЧЕНКО.

Громадська організація «Товариство ветеранів розвідки Військово-Морського флоту»

Зареєстроване 25.08.2004 р. Місто Київ.

Власники Мармашов Олександр Володимирович - засновник, Чердаклієв Іван Ілліч - засновник, Слінченко Анатолій Олексійович - засновник.

Основні напрямки роботи організації: військово-патріотичне виховання молоді; пропаганда бойових традицій Військово-Морського флоту; архівні та експедиційні роботи з вивчення бойового шляху Пінської і Дніпровської військових флотилій; пошук і перепоховання останків загиблих воїнів у роки Великої Вітчизняної війни; відновлення зруйнованих і установка нових пам’ятників морякам Пінської і Дніпровської військових флотилій; створення історико-меморіального комплексу «Пінська військова флотилія» в селі Ладинка Чернігівського району Чернігівської області. Шефство над Ладинскою школою 1-2 ступенів імені героїв Пінської військової флотилії; міжнародне співробітництво з ветеранськими та громадськими організаціями.

До структури організації входить військово-історичне об’єднання «Наша спадщина».

Громадська організація «Всеукраїнське об’єднання громадян «Країна»

Громадське об’єднання без статусу юридичної особи, метою якого є відновлення, розвиток та збереження історії та традицій України, формування сучасної нагородної політики держави та реформування нагородної системи України.

Генеральний партнер виробничо-творче об’єднання «Орден».

Нагороди ВГО “Країна” мають загальну назву «Знаки народної пошани» та входять до відкритої нагородної системи - системи громадських нагород, яка кожному громадянину Держави надає право і можливість самостійно визначити та нагородити людину, яка, на його думку, здійснила героїчний вчинок, видатне досягнення або добру справу.

Медаль «За службу державі» ВМС України.

Вручається за бездоганну та сумлінну службу, високий професіоналізм і зразкове виконання обов’язку. Девіз відзнаки: «Вірність, мужність, сила».

До медалі додається посвідчення. На сайті vto-orden.com.ua існує реєстр нагороджених.

Дата заснування: 29 червня 2024 р.

Ринок фалеристики заповнений багаточисельними виробами з ветеранської тематики невстановленного походження.