Історія створення прапорів сучасних Військово-морських сил Збройних сил України

Пам’яті капітана 2-го рангу Лужецького Юрія Юрійовича присвячується…

Історія створення військової символіки сягає в далеке минуле й завжди пов’язана з історією державотворення, тому згадаймо історію створення військово-морського прапору Української Народної Республіки 1917-1920 рр.

Часи Центральної Ради

У літку 1917 р. на Чорноморському флоті була створена Українська чорноморська громада, прапором якої була копія великої січової корогви - на малиновому фоні білий хрест. На флоті ж в кінці 1917 р. до затвердження військового прапора користувалися звичайним жовто-синім (або синьо-жовтим) республіканським національним прапором.

27 січня (14 січня за ст. ст.) 1918 р. Центральною Радою був затверджений Тимчасовий закон про флот УНР. Другий пункт цього закону торкався військово-морського прапора УНР.

2. Прапором Української військової флоти є полотнище в двох, блакитному і жовтому, кольорах. У крижі блакитного кольору історичний золотий тризубець часів Українсько-Руської держави Х ст. (Іл. 1).

Цікава історія появи на першому українському військово-морському прапорі тризуба з хрестом. Коли на засіданні Секретаріату затверджувався закон про флот, то соціал-демократи були проти того, щоб на середньому зубі тризуба був хрест. Однак старший лейтенант Білинський Михайло Іванович заявив, що «моряки в море без хреста не вийдуть». Також він заявив, що цей хрест буде пам’ятним знаком для українців, що загинули під час війни,і одночасно буде служити нагадуванням про старі козацькі морські прапори. Проти цього аргументу опоненти Білинського нічого сказати не змогли.

Так на полотнищі першого українського військово-морського стягу з’явився золотий хрест над середнім зубом тризуба Святого Володимира Великого.

Додам від себе, що по одній з версій, не тільки соціал-демократи, а й комісія Малої Ради були проти хреста, тому що вважали його символом монархії. А сам гетьман П. Скоропадський, прихильник гетьманської монархії, хоч і усвідомлював свій зв’язок з Україною, усе ж мислив категоріями російської державності й поділяв ідею федерації України з Росією. Так вважала й абсолютна більшість військових офіцерів. Важливим чинником того часу була й релігійність, що теж, можливо, вплинуло на рішення залишити хрест.

Цей прапор став першим офіційно затвердженим українським військово-морським прапором. Особливо слід помітити той факт, що тризуб як символ з’явився вперше саме на військово-морському прапорі України задовго до того, як він був затверджений Малим Державним Гербом УНР.

Гетьманат і Директорія

У період правління гетьмана Скоропадського з’ясувалося, що військово-морський прапор, затверджений 27 січня 1918 р., не дозволяє розробити на його основі систему посадових та міжвідомчих прапорів. З цією метою гетьманом Скоропадським у травні була створена геральдична комісія, що займалася цими питаннями.

16 липня 1918 року гетьман Скоропадський наказом 192/44 (оголошеним 18 липня) затвердив новий зразок військово-морського прапора, створений геральдичною комісією на основі прапорів німецьких та британських флотів, але з урахуванням українських морських традицій.

Прапор був білий, з синім хрестом, що дорівнював за товщиною 1/11 частини довжини полотнища, хрест обрамлявся вузькими, білою та синіми, смужками (ширина обох дорівнювала 1/8 товщини хреста), у крижі знаходився український національний прапор, поверх якого був золотий тризубі з хрестом над середнім зубом. Хрест над тризубом був збережений, як згадував Святослав Шрамченко (Іл. 2).

17 липня 1918 року товариш морського міністра Микола Максимов надіслав міністру іноземних справ опис та малюнок цього прапора. У документах Української Держави новий прапор описувався так:

«Військовий прапор Українськоі Держави - білий прапор з рівним синім хрестом, якій ділить прапор на чотири рівних частини. Ширина хреста - 1/11 всієї довжини прапора. Відступивши 1/8 ширини хреста, проходить кругом нього такої ж ширини синя смужка, крім тих його боків, які прилягають до крижа. У крижі ж теж, відступивши 1/8 ширини хреста від його боків, міститься національний прапор Держави, (складений з блакитної і жовтої горизонтальних смуг), у центрі якого міститься золота печатка Св. Володимира такої самої ширини, як хрест, і в 1 1⁄2 раза вище від своєї ширини. Прапор шиється з тканини відповідного кольору, а печатка малюється бронзовою фарбою».

В першому та другому описах, як і на ілюстрації 4а, б, ми бачимо деяку різницю між прапорами В. Шрамченко та морського міністра (наявність та відсутність синьої смужки у крижі). То треба визнати, що моряки того часу використовували два типи прапорів.

Після повалення влади гетьмана П. Скоропадського новий уряд Директорії УНР прапор ВМС не змінювало. 3 січня 1919 року наказом по Морському генеральному штабу № 10/1 Головний отаман військ і флоту УНР Симон Петлюра підтвердив існування українського флоту та легітимність раніше прийнятого морського прапора, наказавши «лічити прапором Військової фльоти Української Народної Республіки прапор, затверджений 18 липня 1918 року».

Але Директорія на державних символах з тризуба хрест усунула. У Коростені 25 (12 ст. ст.) лютого 1918 р. спершу на засіданні Ради народних міністрів ухвалено: «Внести в Раду закон про встановлення для Української Держави прийнятого морським флотом герба Володимира Великого (без Хреста)».

Того ж дня на засіданні Малої Ради затверджено: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого».

Дискусії стосовно того, чи повинні були військові моряки відмовитися від хреста, тривають дотепер. На мою думку, цю дилему вирішував особисто кожний тогочасний військово-морський командир. І от на історичному прапорі морського міністра УНР (Іл. 4б) ми бачимо замальований хрест.

Військові моряки, аби не перешивати прапори, якщо вважали за потрібне, просто замальовували хрест.

Цієї історичної інформації військові початку 90-х не знали. І не тільки військові. Серед цивільного населення дуже невеличка кількість ентузіастів володіли крихтами історичних даних, дуже часто суперечливих.

Історія створення прапорів сучасних ВМС ЗСУ

Комісія Міністерства оборони з питань української військової символіки, яка була створена у 1992 р. міністром оборони К. Морозовим, займалася здебільш бойовими прапорами та формою одягу. Великі труднощі виникали з того приводу, що вищий генералітет того часу не мав єдиної думки, який вигляд та форма має бути прикладом. Робота цієї комісії була дуже повільною та малоефективною, їй бракувало цілеспрямованості й належної організації, що на період трансформування радянських військ у Збройні сили України не дивно. Шлях до заснування символіки Збройних сил України виявився непростим через розбіжності в поглядах на символіку між військовим керівництвом і Комісією державних нагород та геральдики при Президентові України. Тому проблеми створення символіки Військово-морських сил Збройних сил України вирішували самі військовослужбовці українського флоту за допомогою все тих же ентузіастів.

Упродовж 1992-1993 рр. до комісії Міністерства оборони надходили різноманітні пропозиції та проєкти від творчої інтелігенції. Потрібно відзначити підвищений патріотичний рух у цей час серед цивільного населення. Багато чого було зроблено з їхньою допомогою та навіть за їхні кошти. Неабияку роль у цьому процесі відігравала і шефська допомога.

07.10.94 р. видано Указ Президента України №577/94 «Про організацію шефства над кораблями Військово-морських сил України», згідно з яким підтримано ініціативу виконавчих комітетів міських та районних рад Дніпропетровської та Кіровоградської області щодо шефства над кораблями ВМС та ДПС, визначено порядок подальшого розвитку шефських відносин кораблів ВМС України з територіальними громадами України.

Та задовго до видання цього Указу ініціаторами шефської допомоги у відродженні національних ВМС стали громади Коломийського, Городенківського, Снятинського районів Івано-Франківщини, яка була підтримана Львівською, Тернопільською, Херсонською, Дніпропетровською, Запорізькою, Харківською та іншими областями України. З виданням Указу про організацію шефства було запроваджено традицію надання кораблям, катерам та суднам забезпечення ВМС найменувань на честь адміністративно-територіальних одиниць України, з якими встановлюються шефські зв’язки.

Щодо прапора ВМС, то майже всі, хто надсилав свої пропозиції до комісії МО, пропонували варіанти прапора УНР зразка 1918 р. Але були й спроби поєднати російську символіку з українською.

Питаннями створення військово-морської символіки займалися й військовослужбовці організаційної групи ВМС. Стосовно прапора наведу цитати з публікацій М. Мамчака: «У середині квітня 1992 року до орггрупи ВМС прибув у той час в. о. начальника управління ВМС Головного штабу ЗС України капітан 3 рангу Ігор Тенюх. Він мав із собою зразок прапора УНР 1918-1921 років, який і запропонував прийняти прапором Військово-морських сил України».

«… 11 травня 1992 року питання прапора ВМС України контр-адмірал Борис Кожин виніс на обговорення орггрупи. Офіцери орггрупи одноголосно проголосували рекомендувати керівництву Збройних сил затвердити прапор флоту УНР прапором Військово-морських сил України».

Цей тип прапора я буду йменувати як прапор «офіцерів ГШ».

У співрозмові з контр-адміралом Ю. Шалитом з’ясувалося, що затверджувала орггрупа прапор гетьмана Скоропадського. Різниця нібито й невелика, бо С. Петлюра своїм наказом підтвердив легітимність військово-морського прапора гетьмана, та зараз нам відомо, що деякі прапори УНР не мали хреста над середнім зубом тризуба. Та і прапори Скоропадського використовували у двох варіантах. Якщо до цього додати, що прапори Скоропадського-УНР мали блакитно-жовті кольори у крижі, а сучасний Державний Прапор має синьо-жовті кольори, то виникає питання: який саме вигляд мав затверджений орггрупою прапор? Документального підтвердження цих подій не знайдено. Розміри елементів малюнка та кольори затвердженого прапора невідомі.

Я нікого не намагаюсь у чомусь звинуватити. На той час жоден українець не знав тих подробиць, які відомі тепер. Це лише констатація фактів. На превеликий жаль орггрупа не довела цю справу до логічного завершення. Якби вони спромоглися виготовити бодай один примірник (хай і не зовсім схожий на прапор Скоропадського, хай навіть і на папері) ситуація була б інша.

Далі історія створення першого сучасного прапора Військово-морських сил Збройних сил України пішла трьома паралельними шляхами, і тому на початковому етапі розбудови українського військового флоту ми маємо три типи прапорів. Типи визначені в хронологічній послідовності появи їх на військових кораблях.

Перший тип прапора зразка 1992 року

На Чорноморському суднобудівному заводі був майже добудований і готовий до виходу в море корабель управління «Славутич». А під якими прапорами виконувати перехід до Севастополю - питання, яке набувало державного значення.

Ситуація ускладнювалася тим, що ніхто не мав досвіду такої роботи та відсутністю належної кількості матеріалів і літератури геральдичного змісту. Допомагали шефи, які почали надсилати відповідну літературу, особливо активно зі Львова та Запоріжжя.

Визначення та затвердження символіки в Міністерстві оборони України затягувалось, і 28 липня 1992 р. на кораблі управління «Славутич» вимушені були підіймати Державний Прапор.

З початку липня 1992 р. в екіпажі корабля управління «Славутич» ініціативна група в складі капітан-лейтенанта Ю. Лужецького, лейтенантів А. Сафроняка, Г. Каська, О. Гинька теж вирішувала геральдичні проблеми. Зусиллями цієї групи було створено емблему «Славутича», ескізи до прапора та гюйса. Прапор був схожий на прапор УНР, але тризуб був сучасним і ширина хреста з облямівкою була більша. На прапорах УНР зразка 1918 р. ширина хреста складала 1/11 довжини прапора, на прапорі КУ «Славутич» вона складала 1/10 довжини прапора. Ширина синьої і білої смуг облямівки були однакові, співвідношення сторін полотнища прапора 2/3. Гюйс мав вигляд прямокутника синього кольору із золотим тризубом посередині. Ці ескізи були прийняті загальним рішенням офіцерського та мічманського складу екіпажу корабля управління «Славутич» та затверджені командиром корабля капітаном 3-го рангу В. Мандичем.

Було знайдено шефів для виготовлення комплекту прапорів. Ними стало виробниче швейне об’єднання ім. С. М. Кірова (м. Миколаїв), а з липня 1992 р. - відкрите акціонерне товариство (ВАТ) «Евіс», президент - Володимир Заплатинський. Саме тут було виготовлено та подаровано на корабель три комплекти прапорів (до комплекту входило три прапори - кормовий, стеньговий та гюйс). Прапори мали вишитий тризуб, а на гюйси самотужки наносили тризуб фарбою золотого кольору.

Виникає питання : «Чому сучасний тризуб, а не часів УНР?». На це запитання полковник у відставці Андрій Сафроняк, який у той час малював ескізи, відповів, що в надісланій їм літературі з геральдики вони дізналися, що хрест - символ монархії, тому й замінили його на сучасний. До речі, після прибуття до Севастополя, у листопаді 1992 р., до них на борт піднявся граф Орест Карелін-Романишин, який наполягав, що хрест є насамперед історичним символом, хоч і має зв’язок з монархією, і був незадоволений його відсутністю. Та навіть намагався повернути цей символ на прапор, але екіпаж не погодився.

Перше урочисте підняття прапора ВМС України відбулося 26 червня 1993 р. на десантному кораблі на повітряній подушці «Донецьк». Свого прапора на ДКПП «Донецьк» не було, і довелося екіпажу КУ «Славутич» поділитися одним комплектом прапорів. Капітан-лейтенант Ю. Лужецький, який на той час був командиром БЧ-1 корабля управління «Славутич» і зберігав усі три комплекти прапорів, виготовлених у Миколаєві, розповідає: «До мене прибув командир ДКПП «Донецьк» капітан 3-го рангу О. Звєрєв і взяв один комплект прапорів для урочистого підняття на своєму кораблі».

Порівнюючи лише ширину облямівки та відстань її від хреста беззаперечно можна зробити висновок, що прапор, який підіймали на ДКПП «Донецьк» збігається з зовнішнім виглядом прапора з КУ «Славутич».

Саме цей прапор уперше побачили жителі України на щоглі бойового корабля. Під час стоянки у Севастополі саме цей прапор та гюйс використовували українські моряки. Цей прапор було застосовано на першому урочистому заході з підйому прапора Військово-Морських сил Збройних сил України.

На мій погляд, підсумовуючи всі вище перераховані факти, можна стверджувати, що комплект прапорів, розроблений ініціативною групою з корабля управління «Славутич» під керівництвом капітан-лейтенанта Ю.Лужецького і виготовлений у місті Миколаєві на відкритому акціонерному товаристві «Евіс», є першим сучасним комплектом прапорів Військово-морських сил Збройних сил України.

Другий тип прапора зразка 1992 року

Цим шляхом йшов представник львівського РУХу Орест Карелін-Романишин. Він був спеціаліст з питань геральдики, мав декілька персональних виставок військових прапорів і власноруч пошив прапори для кораблів та морської піхоти.

Потрібно додати, що він дуже багато часу, зусиль та особистих коштів витратив на відтворення військово-морської символіки України. Це справжній патріот і самовіддана своїй праці людина.

Та разом з цим треба визнати, що його прапори не були точною копією жодного з варіантів морського прапора часів Скоропадського-УНР. До того ж прапори виготовлялися самотужки з матеріалів, які були «під рукою». Тому ми бачимо різні розміри та форми тризуба, різні кольори стрічки облямівки, варіанти без облямівки (Іл. 12, 13). Тобто відсутній єдиний зразок прапора.

Саме його комплект прапорів було піднято 4 липня 1993 р. на сторожовому кораблі «Гетьман Сагайдачний». Цей прапор майже збігався зображенням та формою з прапорами Скоропадського-УНР (ширина та колір смужок навколо хреста не відповідали опису, затвердженому наказом гетьмана), а гюйс синього кольору з тризубом бронзового кольору мав дві косиці.

Третій тип прапора зразка 1992 року

Це той самий тип прапора, який після схвалення організаційною групою потрапив до міністерства Оборони. Цей тип прапора описав Мирослав Мамчак у багатьох своїх творах. Використаю цитати, щоб не спотворити зміст:

«… Капітан 3 рангу Ігор Тенюх погодив проєкти прапора з в. о. начальника управління ВМС Головного штабу Збройних сил України капітаном 1-го рангу Михайлом Єжелем і представив зразок військово-морського прапора міністру оборони України генерал-полковнику Костянтину Морозову».

«Однак у Міністерстві оборони України появилася опозиція до пропозицій військових моряків. Так спочатку голова комісії з розробки символіки заступник міністра оборони генерал-лейтенант Іван Біжан не розумів, чому флотська символіка має так різко відрізнятися від проєктів символіки інших видів Збройних сил. Пояснення зробив старший офіцер Головного управління ВМС ГШ ЗС України капітан 1 рангу Валентин Польовий…»

«… Оглянувши проєкт військово-морського прапора, Костянтин Морозов затвердив пропозицію військових моряків, відзначивши при цьому, що вони першими з інших видів Збройних сил визначилися з прапором свого виду Збройних сил. Єдиною заміною, що була внесена до прапора флоту УНР, була заміна тризуба часів УНР на сучасний Малий Герб України».

М. Мамчак. Військово-морська символіка України. Видавнича фірма ПрутПринт. Снятин 2009 р.

Малий Герб України - золотий тризуб на лазуровому тлі щита з тонкою золотою облямівкою. Затверджений 19 лютого 1992 року Верховною Радою України.

Звертаю увагу, що цитати я підібрав, які стосувалися до прапора ВМС, а не геральдики взагалі. Також ці цитати відображають хід подій на шляху затвердження та перевтілення прапора. На мою особисту думку, консультації, рекомендації тощо ані на події, ані на зовнішній вигляд прапора суттєво не вплинули.

Заступником директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України, кандидатом історичних наук Я. Тінченко в архівах музею було знайдено ескіз та креслення до третього типу прапора з правками МОУ, ескізи до бойових прапорів морської піхоти і морської авіації у виконанні О. Руденко, консультант К. Гломозда.

Згідно креслення розміри прапора ВМС повинні були бути такими: ширина 1350 мм, висота 900 мм, ширина хреста 130 мм, ширина Малого Герба 128 мм, висота 180 мм. Ширина облямівки не вказана.

Існує ще світлина з виставки прапорів Ореста Кареліна-Романишена, присвяченої 100-річчю прапора ВМС ЗС України, на якій зображено стеньговий прапор третього типу, можливо, використовувався на МПК «Луцьк».

Той факт, що на початок липня 93 р. прапор, який підіймали на СКР «Гетьман Сагайдачний», іще мав тризуб часів УНР, вказує на те, що третій тип прапора з’явився пізніше. Може виникнути питання: чому МОУ пропонував замінити тризуб на сучасний, коли прапор першого типу вже мав сучасний тризуб? Припускаю, що на затвердження подавали другий тип прапора, а «намалювався» третій.

Якщо прослідкувати хронологію подій третього шляху створення прапора ВМСУ, ми бачимо, що капітан 3 рангу Ігор Тенюх привіз ескіз прапора до Севастополя, погодив його з особовим складом і командувачем ВМСУ, затвердив у М. Єжеля, представив міністру оборони. Та й до комісії з правками міністра швидше за все відправляв або він, або офіцери з його управління. Капітан 1 рангу А. Польовий відстоював проєкт перед заступником міністра.

Вважаю справедливим цей проєкт прапора називати проєкт прапора «Офіцерів Головного управління Військово-морських сил Генерального штабу Збройних сил України» (Офіцерів ГШ).

І знову мушу звернути увагу на той факт, що у деталях він теж не відповідає описам військово-морського прапора часів Скоропадського-УНР, навіть якщо не звертати увагу на зміну тризуба на Малий Герб існує різниця у ширині білої та синьої смуг облямівки та синій а не блакитний колір прапора у крижі.

То у підсумку маємо, що жоден з трьох перших сучасних прапорів Військово-морських Сил України не був точною копією жодного з варіантів військово-морських прапорів, які використовувалися у 1918-1921 р.р.

Лише в жовтні 1993 р. колегія Міністерства оборони України затвердила проєкт прапора та гюйса ВМС разом з іншими прапорами видів Збройних сил. І ця інформація відома лише зі спогадів, документів про затвердження не залишилось, які саме ескізи затверджувались, невідомо. Відповідно до Положення про прапори видів Збройних сил встановлювалося, що прапор Військово-Морських сил одночасно є бойовим прапором корабля. Але право затверджувати Положення про Бойовий прапор 21.10.1993 року було надано Верховній Раді України згідно з доповненнями до Закону України «Про Збройні сили України».

5 січня 1994 року Прем’єр-міністр В. Масол подав до Верховної Ради проєкт постанови “Про затвердження Положень про Бойовий прапор військової частини, прапорах видів військ і символу Збройних сил України”. Проєкт Рада заслухала 4 жовтня того ж року і повернула його на доопрацювання.

На запит до Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) стосовно цього проєкту постанови була отримана відповідь : «У переглянутих документах Верховної Ради України за 1994 рік, проєкту Постанови Верховної Ради України ”Про затвердження положень про Бойовий прапор військової частини, прапорах видів військ і символу Збройних сил України”, поданий Прем’єр-міністром України В. Масолом на розгляд Верховної Ради України 05 січня 1994 року, не виявлено ».

На запит до архіву Міністерства оборони з проханням надіслати копію протоколу засідання комісії з питань геральдики при МОУ, на якому було затверджено прапор ВМСУ та копію засідання колегії Міністерства оборони України, яка затвердила проєкт прапора ВМС разом з іншими прапорами видів Збройних сил, була отримана відповідь: «У документах адміністративного департаменту Міністерства оборони України за період 1992 р. - 1993 р., у перевірених протоколах засідань військової колегії МОУ за 27.06.1992 р. - грудень 1993 р., які знаходяться на зберіганні в архіві, запитуєма Вами інформація відсутня».

На запит до командування ВМС України з проханням надіслати копію рішення про затвердження першого прапора організаційною групою була отримана відповідь, що командування ВМС ЗС України не є правонаступником організаційної групи ВМС, тому рішення про затвердження першого прапора відсутнє.

Отже, протягом 1992-1994 років, Військово-Морські сили України використовували три типи прапорів. Перший на КУ «Славутич» та ДКПП «Донецьк». Другий на СКР «Гетьман Сагайдачний». Третій у Генеральному штабі ЗС України та, можливо, на МПК «Луцьк».

На превеликий жаль, тогочасна вексилологія, фалеристика та геральдика мали проблемами через відсутність уваги до цих розділів науки. Причин різних багато, і головна - це брак коштів. Та життя не стоїть на місці, і, за сприяння ентузіастів серед військовослужбовців та волонтерів і шефів, справи в цьому напрямку все-таки просувалися вперед. Хоча іще не один раз ми побачимо факти застосування прапорів, нагрудних відзнак, нарукавних нашивок тощо без офіційних дозволів, наказів та затверджень.

08.10.1993 р. указом Президента України Л. Кравчука командувач ВМС України контрадмірал Б. Кожин звільнений з посади. На його місце призначено віцеадмірала В. Безкоровайного.

З приходом нового командувача робота з питань геральдики значно пожвавішала. Адмірал дуже уважно ставився до питань військово-морської символіки. Полегшило ситуацію створення в листопаді 1993 р. севастопольського геральдичного клубу «Мадрид» (керівник В. Талала) та в грудні того ж року Всеукраїнського геральдичного товариства (керівник А. Гречило).

Цікавий факт виникнення назви геральдичного клубу «Мадрид». Ця ідея належить усе тому ж Оресту Кареліну-Романишену. Спочатку назва клубу була «Херсонес», але представники влади в місті Севастополі не погодилися реєструвати український геральдичний клуб з такою назвою. Без пояснення причин. Тоді Карелін-Романишин запропонував взяти за назву столицю Іспанії. Мотивуючи це тим, що в Мадриді живуть нащадки Рюриковичей.

На початку 1994 р. вся робота з геральдичних питань на флоті сконцентрувалась навколо цих двох новостворених організацій. Без будь-яких наказів утворилася робоча група ентузіастів, які протягом кількох років працювали над вирішенням питань військово-морської символіки. До цієї групи увійшли: художник, доктор філософії, професор, член геральдичного клубу «Мадрид» О. Петрова, голова Українського геральдичного товариства, науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України А. Гречило (з 1996 р. - кандидат історичних наук, з 2012 р. - доктор історичних наук), заступник голови Українського геральдичного товариства, кандидат історичних наук В. Бузало, приват-юрист, член геральдичного клубу «Мадрид» А. Ковальов, старший викладач СВМІ капітан 2-го рангу О. Хлобистов, член геральдичного клубу «Мадрид» капітан 3-го рангу Ю. Лужецький; науковий працівник К. Гломозда (нині доктор наук, професор). Керівництво групою фактично здійснював командувач ВМСУ віце-адмірал В. Безкоровайний. Під час відряджень до міста Києва працівників робочої групи до роботи долучався народний депутат України, перший командувач українським флотом контрадмірал Б. Кожин.

Будуть змінюватись накази та голови комісій з геральдичних питань, а робоча група буде залишатися незмінною.

У липні 1994 р. СКР (з 1996 р. - фрегат) «Гетьман Сагайдачний» прибув до французького порту Руан на святкування 50-річчя висадки десанту союзників «Армада Свободи». Уперше під час походу прапор Військово-морських сил Збройних сил України було представлено у Середземному морі та Атлантичному океані. Та після походу заступник міністра оборони - командувач ВМС України віцеадмірал В. Безкоровайний поставив питання заміни прапора та корабельного гюйса.

Прапор зразка 1994 року

Робоча група геральдичного клубу “Мадрид” створила проєкт прапора, який являв собою синій хрест із синьою облямівкою на білому полотнищі. Співвідношення сторін 2/3. Ширина хреста з облямівкою складала 1/5 частину висоти прапора, ширина хреста 1/10 частину висоти (усі співвідношення рахувалися відносно ширини, а не довжини полотнища). Ширина синьої смуги облямівки була більшою за білу у 2 рази. Гюйс був запропонований командувачем у вигляді Державного Прапора. Затверджені наказом командувача ВМСУ «Про введення в дію тимчасового положення про Військово-морський прапор України» від 08.12.1994 р. №424.

На запит до командування ВМС України з проханням надіслати копію наказу командувача ВМСУ №424 від 08.12.94 р. була отримана відповідь, що Тимчасове положення було видано виконавцю та не повернуто встановленим порядком. Наразі відновити вказане положення неможливо, оскільки його примірники (копії) не збереглися.

Ситуація з прапорами того часу вкрай заплутана. Треба пам’ятати, що протягом 95-97 років під юрисдикцію ВМСУ перейшла велика кількість кораблів, суден та катерів, а виготовленням прапорів займалися здебільш шефські організації, деякі з них мали слабке уявлення щодо вигляду прапора ВМСУ, тому прапори не завжди мали затверджений вигляд (ширина білої на синьої смужок при виготовленні були однакового розміру), були навіть приклади виготовлення прапора просто у вигляді синього хреста без облямівки.

Разом з цим робоча група напрацьовувала варіанти посадових прапорів. Та при вирішенні цієї задачі питань та розбіжностей було ще більше.

Проєкти посадових прапорів 1994-1995 років

За інформацією Ю. Лужецького ці ескізи не були затверджені наказом командувача ВМСУ «Про введення в дію тимчасового положення про Військово-морський прапор України» від 08.12.1994 р. №424 чи якимось іншим документом. Але є свідчення того, що деякі з цих варіантів використовувались на практиці.

У виробників про зовнішній вигляд посадового прапора уявлення було ще менше. Коштів на централізовану закупівлю прапорів не виділялось, комерсанти у тонкощі цього питання не заглиблювалися і пропонували варіанти на свій розсуд.

На серпень-вересень 1996 р. було заплановано трансатлантичний перехід загону кораблів до США, і питання символіки знову загострюється.

Прапор зразка 1997 року

Для вирішення питань розробки та затвердження посадових прапорів, а також офіційного затвердження прапора та гюйсу, наказом командувача ВМСУ віцеадмірала В. Безкоровайного №298 від 14.06.1996 р. було призначено спеціальну комісію. Очолив комісію начальник штабу ВМСУ контрадмірал М. Костров, секретарем комісії було призначено капітана 3-го рангу Ю. Лужецького, до робочої групи долучився капітан 2-го рангу О. Хлобистов та надавав допомогу народний депутат України, член комісії Верховної Ради України з питань оборони та безпеки підполковник В. Шевченко.

У кінці червня 1996 р. секретар комісії повіз черговий альбом з проєктами прапора ВМС та посадових прапорів на погодження та затвердження до Міністерства оборони України. У Києві до цієї роботи долучились народний депутат Є. Лупаков та Л. Гуляєва. До прапора ВМС зразка 1994 р. додали зображення Державного Прапора в крижі. Синя облямівка з усіх сторін хреста зосталася. Ширина синьої та білої смуг облямівки стали однаковими. Гюйс не змінювали.

Та затвердження цього разу не відбулося. Попри це група кораблів під час трансатлантичного переходу в серпні-вересні 1996 р. вже користувалася оновленими прапорами.

За традицією, після посадки гелікоптера на борт корабля, моряки з БЧ-6 (авіаційний підрозділ) малювали на фюзеляжі чи мотогондолі зображення прапора ВМСУ саме того зразка, який використовували самі.

Секретар комісії протягом кількох років «мандрував» кабінетами Міністерства оборони України, доки новий зразок прапора ВМСУ та посадові прапори (вперше в своїй історії) не були затверджені 7 квітня 1997 р. міністром оборони генерал-полковником О. Кузьмуком. Та наказу міністра оборони про затвердження та введення в дію посадових прапорів не відбулося.

Посадові прапори, затверджені МОУ у квітні 1997 року

Документів з підписом МОУ про затвердження зразків посадових прапорів 1997 р. поки не знайдено, всі вище перелічені факти базуються на спогадах секретаря комісії Ю. Лужецького. Додаткові свідчення я отримав від капітана 1-го рангу С. Соколюка (нині кандидата історичних наук), який у 97 році проходив службу на посаді старшого помічника командира фрегата «Г. Сагайдачний». Він запевнив, що під час навчань «Сі-Бриз 97» на борту фрегата зберігався комплект посадових прапорів із синіми зірками на білому полі. Цю інформацію підтвердив контрадмірал М. Жибарєв, який на тих навчаннях виконував обов’язки начальника походного штабу.

За свідченнями командира ВДК «Рівне» капітана 2-го рангу О. Калініченко під час передачі корабля до складу допоміжних суден у 1997 році був використаний прапор, який зображено на Іл. 34а.

Треба визнати, що впродовж 1993-2000 р.р. посадові прапори використовувалися за принципом «хто що має». Навіть прапори ВМС різних років затвердження застосовувались одночасно. Так під час навчань «Сі-Бриз 97» використовували прапори як зразка 97 року, так і 94.

У 2000 році відбулося перезатвердження прапору ВМСУ та посадових прапорів. Творча група, яка займалася цим питанням починаючи з 1999 року складалася з: начальника відділу кораблебудування і озброєння групи надводних кораблів та підводних човнів Командування ВМС ЗСУ кап. 2-го рангу Г. Стецюка, головного художника журнала «Перець» О. Кохана, кандидата історичних наук, начальника нагородного відділу при адміністрації Президента України В. Бузало та керівника луганського СП «Колумб» М. Столпера. Ініціатором процесу був начальник управління кораблебудування і озброєння Командування ВМС ЗСУ контрадмірал М. Сердюк.

Посадові прапори зразка 2000 року

Впродовж 96-97 років прапори замовляли на київському підприємстві «Імідж Україна» та луганському СП «Колумб», з технологією виготовлення нанесення фарби на поверхню тканини «шовкотрафарет» (Іл. 43 б). Такі прапори були використані під час походу до Америки у 96 р., навчань «Сі Бриз-97» та під час переходу групи кораблів під юрисдикцію України у бухті Донузлав у 97 р. Але з плином часу фарба вигорала, прапори були заважкі та не мали достатньої гнучкості. На ці недоліки звернув увагу контрадмірал М. Сердюк і наказав підлеглим знайти підприємство, яке виготовить прапори відповідно до вимог військових моряків. Шукати не довелось, СП «Колумб» запропонував нову технологію «сублімаційний термодрук» і проблема була вирішена.

Керівник луганського СП «Колумб» М. Столпер згадував, що прапори виготовлялися згідно замовлення і представники військової прийомки дуже прискіпливо перевіряли перераховуючи навіть кількість стежків. Але замовлення на виготовлення прапора ВМСУ надходили то з вимогою поєднати Державний Прапор з синьою смужкою облямівки, то ні (Іл. 38).

Відмінність від попереднього проєкту (97 р.) полягала в зміні гюйса, вимпела та брейд-вимпела (Іл. 39 б,в,г), у крижі посадових прапорів допоміжного флоту з’явився національний прапор України (Іл. 40) та відпрацювали малюнок до прапору НГШ ЗСУ (Іл. 39 а).

Гюйс повинен був мати на фоні Державного Прапора зображення козацького хреста білого кольору (Іл. 39 б).

У погоджувальному листі (Іл. 37) відсутнє зображення прапора Президента України (Іл. 43а). Замість нього почали використовувати дублікат штандарта Президента України, який було затверджено Указом Президента України від 29.11.1999 № 1507/99 «Про офіційні символи глави держави». Такий ритуал було закріплено у «Положенні про корабельну службу у Військово-морських Силах України» наказом МОУ № 415 від 25.11.2003 р.

.

Незважаючи на те, що цей проєкт було затверджено міністром Оборони генералом армії України О. Кузьмуком 31.08.2000 р., зміна гюйса не відбулася.

У 2003 році було затверджено «Положення про корабельну службу у Військово-морських Силах України» наказом МОУ № 415 від 25 листопада 2003 р. До цього наказу військові моряки користувалися корабельним статутом часів СРСР.

Це був перший офіційний документ, який визначав та затверджував порядок українських ритуалів у військовому флоті.

Згідно цього документа, частини 5, розділу 19 затверджуються такі положення:

Державний прапор України

1. Державний прапор України, піднятий на кораблі визначає його державну приналежність.

Державний прапор України підіймається на кораблях Військово-Морських Сил: перед початком бою; у разі відвідування корабля Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України; за розпорядженням командира з’єднання кораблів на відзначення державних свят та важливих подій державного та військового значення; а також під час перебування кораблів у територіальному морі (портах) іноземних держав у дні національних свят цих держав.

Прапор Військово-Морських Сил Збройних Сил України

753. Прапор Військово-Морських Сил Збройних Сил України, піднятий на кораблі (катері, шлюпці) на флагштоках споруд і військових містечок означає їх належність до Військово-Морських Сил.

754. На кораблі, який стоїть на якорі (бочці, швартових), Прапор Військово-Морських Сил підіймається щоденно на кормовому флагштоку корабля в робочі дні о 8-й годині, у вихідні та святкові дні о 9-й годині і спускається після заходу сонця.

755. … Під час перебування корабля в морі прапор Військово-Морських Сил Збройних Сил України не спускається ні вдень ні вночі.

Прапори посадових осіб

1. Під час відвідування корабля Президентом України на кораблі підіймається за згодою Президента України дублікат штандарту Президента України, а також Державний Прапор України.

У разі прибуття на корабель посадової особи на кораблі підіймається на грот-стеньгу (на стеньгу у разі наявності однієї щогли) надводного корабля відповідно до посади прибулого: прапор Міністра оборони України; прапор начальника Генерального штабу Збройних Сил України; прапор Головнокомандувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України; прапор начальника Головного штабу першого заступника Головнокомандувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України; прапор командира морського району (ескадри); прапор командира з’єднання кораблів.

1. Морським і рейдовим суднам забезпечення Військово-Морських Сил присвоюються прапори суден забезпечення Військово-Морських Сил…
2. Гюйс, піднятий на кораблі, означає, що корабель належить до 1-го або 2-го рангу…
3. Вимпел, піднятий на кораблі, означає, що корабель перебуває у кампанії. Вимпел кораблю вручається на підставі наказу Головнокомандувача ВМС ЗСУ…
4. Брейд-вимпел присвоюється командиру з’єднання кораблів а також старшому на рейді командиру (начальнику)…

На жаль, малюнки зі зразками прапора ВМСУ та посадових прапорів у цьому документі відсутні.

Прапор зразка 2006 року

В 2001 р. була створена Військово-геральдична служба в Генеральному штабі Збройних сил України, з 2006 р. відділ військової символіки та геральдики Генерального штабу Збройних сил України. Саме вони займалися подальшою розробкою військової емблематики.

На основі емблеми Збройних сил України начальником Військової геральдичної служби Генерального штабу полковником О. Муравйовим у співпраці з полковником М. Слободянюком та підполковником М. Абрашиним був розроблений комплекс символіки Збройних Сил України, який включав емблеми-символи Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, прапори Збройних Сил України та видів Збройних Сил України, Бойовий прапор військової частини, штандарти Міністра оборони, начальника Генерального штабу та головнокомандувачів видів Збройних Сил.

Результатом цієї роботи став Указ Президента України В. Ющенка №551/2006 від 20 червня 2006 р. «Про символіку, яка використовується у Збройних Силах України».

Цей Указ затвердив у тому числі і прапор ВМСУ, емблему ВМСУ та штандарт командувача Військово-морських сил Збройних сил України.

ОПИС військово-морського прапора Збройних сил України

Військово-морський прапор Збройних сил України являє собою прямокутне полотнище білого кольору зі співвідношенням сторін 2:3, у центрі якого розміщено прямий хрест синього кольору, а у верхньому лівому куті полотнища (крижі) - Державний Прапор України. З трьох сторін (окрім крижа) хрест має синю облямівку, розміщену на відстані в 1/4 ширини сторін хреста. Ширина сторін хреста становить 1/15 від довжини полотнища, а ширина облямівки - 1/4 ширини сторін хреста. Обидві сторони полотнища прапора дзеркально ідентичні (Іл. 43).

ОПИС емблеми Військово-Морських сил Збройних сил України

Емблема Військово-морських сил Збройних сил України являє собою прямий рівносторонній хрест із розбіжними сторонами малинового кольору, у центрі якого в круглому медальйоні синього кольору вміщено зображення знака Княжої Держави Володимира Великого. Медальйон накладено на стилізовані зображення двох схрещених якорів. Висота медальйона становить 2/5 висоти хреста. Пружки хреста і медальйона, зображення якорів - золоті.

ОПИС штандарта командувача Військово-морських сил Збройних сил України

Штандарт командувача Військово-морських сил Збройних сил України являє собою квадратне полотнище білого кольору із зображенням у центрі емблеми Військово-морських сил Збройних сил України, з якорями чорного кольору. Розмір штандарта - 90х90 см. Висота емблеми становить 5/7 висоти штандарта. Сторони штандарта, крім верхнього краю полотнища, прикрашено золотою бахромою. Обидві сторони полотнища ідентичні.

Древко штандарта дерев’яне, коричневого кольору. Верхівка древка стрілоподібна з жовтого металу, у ній вміщено рельєфне зображення емблеми Збройних сил України. Штандарт прикріплюється до основи верхівки за допомогою шнура, з’єднаного з дерев’яним стрижнем, вставленим у верхню частину полотнища.

Підток древка з жовтого металу у вигляді зрізаного конуса.

Посадові прапори зразка 2006 року

Після 2006 р. посадові прапори почали використовувати із зображенням прапора нового зразка. З 2003 року замість прапора Президента використовується штандарт Президента разом з Державним прапором.

Допоміжні суда посадові прапори не використовують, замінивши їх на національний прапор та прапор ВМСУ.

З практичним використанням прапорів ВМС не все було “за правилами”. На Іл. 50 зображено святкування дня ВМСУ у 2012 році з використанням прапора зразка 2000 року.

Після 2000 р. посадові прапори не перезатверджувалися до 2021 р., хоча було декілька спроб, та вони нічим не завершилися.

Геральдичною палатою О. Руденка пропонувалися такі проекти варіантів посадових прапорів

Інформація із сайту «Геральдична палата О. Руденко і компаньйони».

Наказом командувача Військово-морських Сил Збройних Сил України № 338 від 23.10.20 р. було затверджено Керівництво з морської культури на кораблях ВМС ЗСУ.

«З метою виконання заходів щодо підтримання кораблів та суден Військово-Морських Сил Збройних Сил України в належному стані, виховання в моряків почуття пошани і гордості за прапор, свій корабель та на виконання вимог Положення про корабельну службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25 листопада 2003 року № 415, наказую:

Затвердити Керівництво з морської культури на кораблях Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що додається.»

Стаття «Прапори посадових осіб» цього керівництва подана у такій редакції:

3.2.3.3. Прапори посадових осіб

Під час відвідування корабля Президентом України на кораблі підіймається за згодою Президента України дублікат штандарту Президента України, а також Державний Прапор України.

У разі прибуття на корабель посадової особи на кораблі підіймається на грот-стеньгу (на стеньгу - у разі наявності однієї щогли) надводного корабля відповідно до посади прибулого: прапор Міністра оборони України; прапор Головнокомандувача Збройних Сил України; прапор начальника Генерального штабу Збройних Сил України; прапор командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України; прапор начальника штабу - заступника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України; прапор командира Морського командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, прапор командира флотилії Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Уночі в мирний час під час стоянки на якорі та на ходу флагманський корабель, крім прапора посадової особи, яка перебуває на кораблі, несе на грот-щоглі флагманський вогонь.

У разі перебування на катері (шлюпці) посадових осіб, яким присвоєні посадові прапори, прапор старшої посадової особи за її розпорядженням підіймається на носовому флагштоку або щоглі і спускається після сходження цієї посадової особи з катера (шлюпки).

Але вже наступного року наказом командування ВМС ЗСУ № 163 від 21.05.21 р. були внесені зміни у пункт 3.2.3.3.:

У разі прибуття на корабель посадової особи на кораблі підіймається на грот-стеньгу (на стеньгу - у разі наявності однієї щогли) надводного корабля відповідно до посади прибулого: Президента України - дублікат штандарту Президента України а також Державний Прапор України; Міністра оборони України; Головнокомандувача Збройних Сил України; начальника Генерального штабу Збройних Сил України; командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України - дублікат штандарта відповідної посадової особи; посадових осіб, вказаних у Тимчасовому каталозі прапорів посадових осіб Військово-Морських Сил Збройних Сил України (додаток 12 до Керівництва з морської культури на кораблях Військово-Морських Сил Збройних Сил України) - прапор відповідної посадової особи.

Посадові прапори згідно Тимчасового каталогу прапорів посадових осіб ВМС ЗСУ

Гюйс та вимпел корабля залишились незмінними.

Увесь цей розгардіяш з посадовими прапорами спричинений відсутністю уваги до питання військово-морської символіки України, відсутністю централізованих замовлень на виготовлення прапорів за єдиним зразком.

З 1992 по 2003 рік українські військові моряки користувалися корабельним статутом часів СРСР (КУ ВМФ СССР-78 (рос)). Звісно, у ньому були відсутні будь-які натяки на українську символіку.

У 1997 та 2000 роках затверджують ескізи посадових прапорів та відсутній наказ МОУ.

У 2003 році з’явився наказ МОУ з визначенням українських військових ритуалів. Але у додатку до наказу не було ескізів прапора ВМС та посадових прапорів і непорозуміння з практичним використанням прапорів продовжується.

У 2021 році у наказі командування ВМС ЗСУ вперше з’явились ескізи до посадових прапорів з детальним описом всіх елементів.

Сподіваюсь така ситуація (хоча б з описами) не зміниться і в майбутньому. Та за відсутності централізованого замовлення за єдиним зразком навряд чи на практиці ситуація зміниться на краще.

Прапори морської піхоти.

Перший прапор морська піхота отримала від волонтера Кареліна-Романишина у вересні 1993 р. Прапор був пошитий самотужки та був схожий на морський прапор гетьмана Скоропадського, але смужки навколо хреста за шириною не відповідали вказаним у наказі гетьмана і пропорції полотнища були іншими (довжина майже дорівнювала висоті).

У листопаді 2013 р. до 20-ї річниці створення морської піхоти України командувачем ВМСУ адміралом В. Максимовим був затверджений новий зразок прапора.

Розробник проєкту – заступник командира по роботі з особовим складом майор Р. Ломтєв. Пропорції прапора 2:3.

Малюнки прапорів бригад, окремих батальйонів та підрозділів морської піхоти України.

Малюнки прапорів скопійовані з сайтів flagmaster.com.ua та tenti.in.ua

Використана література

• Указ Президента України № 551/2006
• Наказ Міністра оборони України № 415 від 25.01.2003 р.
• Наказ командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 338 від 23.10.20 р. Керівництво з морської культури на кораблях ВМС ЗСУ.
• Наказ командування ВМС ЗСУ № 163 від 21.05.21 р.
• Положення про корабельну службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України,- Київ: Вид. «Центр учбової літератури», 2022. - 304 с.
• А. Данилов. Український флот: біля джерел відродження. - Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2000 р.
• М. Мамчак. Україна: шлях до моря. Історія Українського флоту. - Снятин: Прут-Принт, 2007 р.
• В. Карпов. Військові прапори України. - Київ: МДФ “Українська хата”, 2007 р.
• В. Карпов. Українська звитяга у символах.
• М. Мамчак. Військово-морська символіка України. - Снятин: Прут-Принт, 2009 р.
• А. Тарасов. А. Урсол. Флот України: день за днем. - Одеса: Освіта України, 2018 р.
• Максим Хорошунов (Київ). Базові зразки нарукавних емблем Військово-морських Сил Збройних Сил України: відгомін крізь роки. Надруковано: Знак - 2019 р.
• Веб-сторінка інтернет видання “Історична правда” від 16.03.21 р. Стаття “Гетьман Павло Скоропадський: від самостійності до федерації”. Автор Михайло Ковальчук.
• Веб-сторінка інтернет видання “Майбутнє Русі”. Фотоальбом українських клейнодів. Прапори УНР.
• Веб-сторінка інтернет видання Хроніки Любарта. Стаття “Як затверджували українські символи у 1918 і чому це важливо”. 12.09.2017 р.

Для статті використані архівні матеріали та спогади контрадмірала Ю. Шалита, контрадмірала М. Жибарєва, капітана 1-го рангу Г. Стецюка, капітана 1-го рангу С. Соколюка, капітана 1-го рангу М. Кіріакіді полковника А. Сафроняка, капітана 2-го рангу Ю. Лужецького, капітан 2-го рангу О. Калініченко, керівника СП «Колумб» М. Столпера.