Перші нагрудні знаки Військово-Морських сил України

Матеріали цього розділу базуються на особистій колекції автора. Істотну допомогу надали колекціонери Литвин Сергій Миколайович і Харченко Василь Васильович. Відзнаки Військово-морських сил України (ВМСУ) та інформацію про них я почав збирати з перших днів створення Військово-морського флоту України. Проблем було дуже багато. Повноцінну інформацію здобути вкрай важко, а іноді просто неможливо. На початковому етапі створення Збройних сил України військовими нагородами, а тим більш відзнаками, займатися було ніколи й нікому. Водночас було зовсім не до відзнак, коштів не вистачало на найнеобхідніше. Саме тому проблемою геральдики займалися ентузіасти серед військовослужбовців ЗСУ. Та їхні зусилля не завжди втілювалися в життя. Наказів чи директив, що регламентують порядок затвердження, виготовлення, носіння відзнак українськими військовослужбовцями та нагородження ними, не існувало. Тому все це відбувалося стихійно, часто «сліпо» копіюючи відзнаки СРСР або інших країн, з додатком елементів сучасної української символіки. Копіювати вдалу форму, яка витримала іспит часом, - це поширена світова практика. Але «сліпе» копіювання дуже часто незграбне. Тяжіння до радянської символіки багато років впливало на фалеристичну продукцію. Ситуацію ускладнювала й відсутність фахово спроєктованих та якісно виготовлених відзнак українськими підприємствами того часу. Держава цю галузь не підтримувала, самостійно вона ще не сформувалась, і ринок фалеристики захопили дрібні комерційні структури, які масово постачали продукцію, орієнтовану не тільки на військовослужбовців, а й на туристів. Внаслідок цього сучасний ринок переповнений сувенірними виробами на військову тематику. Як завжди в таких випадках, за відсутності коштів у держави, спритні підприємці заповнювали дефіцит на свій розсуд, використовуючи вже існуючі заготовки, преси, форми часів СРСР, бо це дуже зменшувало ціну на виробництво. Слід також згадати, що грошове забезпечення військовослужбовців того часу було, м’яко кажучи, невеличким. Саме тому питання низької ціни влаштовувало як підприємців, так і військових. Цей фактор безпосередньо впливав і на замовлення знаків. Офіційне замовлення автоматично підвищувало ціну на розмір ПДВ (податок на додану вартість).

Та закони ринку мають свої особливості, а ринок 90-х років, до того ж, не мав ніякої законності. Тому дуже складно було дізнатися реальні тиражі та замовників виготовлених відзнак. Коли наприкінці 90-х я намагався на Севастопольському морському заводі (СМЗ) імені С. Орджонікідзе дізнатися про кількість виготовлених на їхньому заводі відзнак, мені відмовили в категоричній формі. А працівник заводу в приватній бесіді пояснив, що всі підприємства працюють на «виживання» і орієнтуються на потреби ринку, а не офіційні замовлення. Наприклад, на його пам’яті жодного разу не було офіційного замовлення на відзнаки «За далекий похід» або «За висадку десанта», а виготовлено їх по декілька сотень. Звичайна історія для того часу сталася при виготовленні замовлення на знак «Організаційна група Військово-морських сил України». Військовослужбовці самотужки знайшли метал для виготовлення знаків і доставили на СМЗ. Та поки карбували штампи частина металу (томпак) із заводу зникла. Були змушені деякі елементи відзнаки карбувати з алюмінію.

Потрібно зважати й на той факт, що для підприємств і сьогодні потреби та закони ринку є пріоритетними. Звичайно, порядку в цьому питанні стало більше, та виготовлення додаткової кількості відзнак - нерідкісне явище. До цього можна додати рекламні аба альтернативні зразки, коли підприємство працює на випередження, пропонуючи свій варіант відзнаки.

Заради здешевлення замовлення роблять у Китаї. Дозамовлення (невеличкі за кількістю штук партії) можуть опинитися на «дочірніх» підприємствах. Треба також знати, що промислові потужності для виготовлення відзнак мають окремі підприємства, а на ринку пропозицій працює велика кількість посередників. Зараз це особливо не впливає на якість або ціну, але суттєво ускладнює можливості отримання інформації.

Та й конкуренцію ніхто не скасовував, боротьба за ринок триває, і зразки для туристів поповнюють торговельні майданчики. Особливо це демонструє нагрудний знак «Бойовий плавець спеціального призначення». На мій погляд, кількість реплік на цей знак перевищила кількість спецпризначенців за весь час існування України.

Описів, положень, ескізів для багатьох знаків майже не залишилося.

Багато різновидів фалеристичної продукції було виготовлено на кошти та з ініціативи ветеранських організацій і товариств. Настільки багато, що за обсягом може зрівнятися з офіційно затвердженими. Але зібрати повну інформацію про них просто неможливо. Численні громадські об’єднання, спілки, ради ветеранів, тощо існують в кожному обласному центрі України.

Детально, відповідно до структури каталогу я розповів про ті громадські відзнаки, які мені добре відомі. Про решту я розповів стисло та в деяких випадках за допомогою лише світлин.

До 2014 р. ветеранські організації України широко використовували фейкові нагороди, які надходили з Росії та Білорусі. Якщо Ви збираєте колекцію знаків Військово-морських Сил України, треба бути дуже уважним при відборі матеріалу. Яскравий приклад використання таких відзнак надала Громадська організація «Миколаївська обласна спілка ветеранів-підводників та Військово-Морського флоту ім. Героя Радянського Союзу адмірала флоту Чернавіна В.Н.». У 2008 році ця організація нагороджувала ветеранів російським орденським знаком «Адмірал Ф. Ф. Ушаков», за статутом якого нагородження українських моряків не передбачалось.

Крім промислових підприємств, на покритті дефіциту дуже вправно працювали окремі майстри чеканки. Тому дуже багато виробів було з жесті, залиті по реверсу оловом. Ну й «дембельскі» прикраси від матросів та поодинокі вироби від ювелірних майстрів.

Кожен колекціонер сам приймає рішення щодо включення до колекції тих чи інших відзнак за різними ознаками чи якістю виготовлення, тому я розповідаю про всі мені відомі. Мушу лише зазначити, що довгий час потреби військових моряків задовольняла не держава. І тисячі моряків не за своєї вини вимушені були носити на формі одягу «жерстяночки», не затверджені офіційно відзнаки типу «За висадку десанта» тощо.

Деякі міркування з приводу визначення «офіційного» нагородження.

Справа в тому, що фінансової статті виділення коштів на закупку нагрудних знаків не існує й до сьогодні. Усі нагрудні знаки закуповують за статтею «Цінний подарунок». Довгий час кошти на закупівлю нагрудних знаків не виділялися взагалі. Допомогу надавали шефи та волонтери. Кількість відзнак обмежувалася спроможністю тих, хто допомагає. Як правило, вони купували першу невеличку партію. Далі лише за власні кошти де хто зможе домовитись та придбати.

Наведу приклад з особистого досвіду. Я в складі екіпажу гелікоптера Ка-27ПЧ брав участь у першому далекому поході до берегів Франції в 1994 р. На борту фрегата «Г. Сагайдачний» знаходились 192 члени екіпажу(31 офіцер) + 8 представників від авіації (усі офіцери) + оркестр ВМСУ (точно не пам’ятаю, та близько 20 офіцерів, мічманів, понадстроковиків) + офіцери походного штабу (не менше 10). Під час походу в протоці Ла-Манш відпрацьовували спільні навчання з французьким вертольотоносцем «Жанна Д’арк» з повітряним компонентом (це я до того, що похід був зовсім не прогулянковий). По закінченні походу нам повинні були вручити перші нагрудні відзнаки «За далекий похід». Та за різних обставин виготовили такі знаки лише у 95 році в кількості 130 пр. Не складно порахувати, що на всіх учасників походу їх не вистачило. А враховуючи те, що на початок 95 року було здійснено іще один далекий похід до Арабських Еміратів з дещо іншим складом учасників, які теж отримали право на нагрудний знак, кількість охочих отримати новеньку відзнаку зросла.

Наступного року я, як і багато інших, що не потрапили до числа «щасливчиків», купив алюмінієву репліку від СМЗ і декілька років щиро вважав її офіційною. Якби не був колекціонером, мабуть, донині про існування знака з важкого металу й не дізнався б. За свідченнями офіцерів, які у 95-му проходили службу на СКР «Г. Сагайдачний», нагородження відбувалося в такий спосіб: командир корабля запрошував до своєї каюти командира бойової частини і вручав йому кількість відзнак, яка відповідала кількості підлеглих йому офіцерів, мічманів та понадстроковиків. Залишки розподіляли між матросами. Посвідчення до знака не вручалось. Наказ про нагородження буцімто існував (у ньому навіть бачили і моє прізвище), та ані самого наказу, ані номера та дати його затвердження я не знайшов. У такий самий спосіб я отримував ювілейний нагрудний знак «10 років ВМС ЗС України». Начальник штабу полку запросив до свого кабінету та й вручив нагрудний знак без посвідчення. Ось і весь офіціоз. Де проводити межу між «офіційними» та «неофіційними» - вирішуйте самі.

Декілька слів про посвідчення до відзнак. Якщо нагрудні знаки видавалися без особливих церемоній, то з посвідченнями було іще гірше. Багато прикладів видачі знаків без посвідчень, є приклади, коли замість кольорового посвідчення видавали чорно-білу фотокопію, є приклади, коли однакові відзнаки видавали з різним оформленням посвідчення (особливо з плином часу), приклади посвідчення з однією печаткою без підпису, взагалі без печаті та підпису (варіанти від виробників). Є в мене купа чистих посвідчень до знака «За далекий похід» зразка 2007 р., та жодного з печаттю та підписом. При великій кількості виданих відзнак, при великій кількості опитаних мною моряків, які отримали таку відзнаку, жоден з них не похвалився заповненим посвідченням. Тому в каталозі світлини посвідчень - як можливий приклад, без розмірів, часто лише внутрішній бік. Якщо Вас цікавить це питання, при виборі матеріалу для колекції рекомендую звертати увагу на печать та підпис уповноваженої особи (особливо їх відповідність до нагрудного знака).

Наприклад, якщо ви отримали посвідчення до відзнаки «35 окрема бригада морської піхоти ім. контр-адмірала М. Остроградського», то на посвідченні повинна бути печатка в/ч А0216 та підпис командира цієї частини. Є приклади посвідчень до однієї відзнаки, підписаних різними посадовими особами (наприклад, командиром частини або керівником громадської організації). У таких випадках треба звертати увагу на статут або положення до знака, які дозволяють такі варіанти підписів. Ну і, звичайно, посвідчення до знака може бути підписане вищою за рангом посадовою особою.

З гайками до відзнак теж не все йшло за правилами. На початковому етапі гайки використовували із запасів часів СРСР. Далі - де хто які знайшов. Були з екзотичних підручних засобів (як 2 копійки часів СРСР на знаках «Водолаз-розвідник»), з написами на замовлення («ВМС України» або «Ще не вмерла Україна»). Не дивно, що за таких обставин, одна партія відзнак могла мати декілька різновидів закруток. З часом у більшості випадків гайка мала назву або клеймо (логотип) виробника у всіх знаків однієї партії. Та не завжди. В окремих випадках, особливо при дозамовленнях, одна партія могла мати різні за формою та розміром гайки. Це знову обумовлено здешевленням замовлення.

Указуючи на матеріал, з якого виготовлений знак, я користувався загальноприйнятою практикою, вказуючи «алюміній», «латунь» або «важкий» чи «легкий» метал.

Усі написи на відзнаках у тексті при описі виділені курсивом. Також курсивом я виділив ті частини опису відзнак, які мені особисто не належать, а є цитатами з газет, наказів, особистого листування з військовими. Описи в багатьох випадках довелося складати самому.

Розміри я вказую, якщо мені достеменно відомі ці дані. Багато відзнак виконано у формі медалей. Майже всі медалі українського виробництва мають стандартні розміри: ширина прямокутної колодки - 28 мм, висота - 40 мм, діаметр медальйона - 32 мм. Якщо розмір буде відрізнятися, це буде вказано окремо.

На першому етапі розбудови ВМСУ відзнаки виготовляли Севастопольський морський завод, севастопольський завод «Персей» («дочка» СМЗ), Одеський ювелірний завод, Феодорівський завод Санкт-Петербурга. Після становлення промислового виготовлення сувенірної продукції в Україні для потреб ЗСУ працюють такі відомі підприємства, як виробниче підприємство «Герольдмайстер» (з 1997 р.), ВТО «Орден» (16 березня 2000 р. був створений неформальний творчий союз «ОРДЕН», який 7 березня 2012 р. перетворився у Виробничо-творче об’єднання «ОРДЕН»), компанія «Флагман», компанія «Гарант і Партнери» (з 2004 р.), Львівський ювелірний завод та інші.

Підбиваючи підсумки, треба визнати, що на початковому періоді становлення ЗС України, зокрема й ВМСУ, ніякого системного підходу до справ створення військової символіки не існувало. Будь-якої установи, яка б регламентувала порядок розробки ескізів і їх затвердження та виготовлення, правила нагородження або вручення відзнак, шевронів, емблем тощо, не існувало. У всякому разі нормативно-правових документів Міністерства оборони або начальника Генерального штабу з цього питання того періоду знайти не вдалося. Якщо з прапорами не завжди все йшло «за правилами», то що вже казати про емблеми, шеврони, герби частин тощо. Тому на рівні військових частин та з’єднань більшість військово-морської емблематики початкового періоду були розроблені стихійно, без залучення спеціалістів, без відповідного погодження. Виготовлялися незначними партіями, як правило, за рахунок шефської допомоги, без належного документального та юридичного оформлення.

І все ж таки, незважаючи на численні перепони і негаразди, завдяки наполегливим, працелюбним і відданим своїй справі військовослужбовцям, службовцям, громадським діячам та творчій інтелігенції ми маємо геральдичну історію Військово-Морських сил Збройних сил України. За недовгий в історичному вимірі період будівництва національного флоту військово-морська символіка України пройшла доволі тривалий шлях розвитку: у новітній військово-морській історії України створено цілісний комплекс власної, національної за змістом, стилем і традиціями, символіки Військово-морських сил Збройних сил України.

Нагрудний знак - декоративно-інформаційний елемент оздоблення форменого одягу військовослужбовців ЗС України у вигляді символу, певної фігури, емблеми або щита. Нагрудні знаки поділяються на заохочувальні відзнаки (у тому числі - ордени, медалі та медальйони), кваліфікаційні, розпізнавальні, ідентифікаційні знаки тощо. Нагрудний знак про закінчення закладу вищої військової освіти або приналежності до певного військового формування (органу військового управління) у вигляді котильйону розміщується на шкіряній підкладці, що має форму геральдичного щита. Такий знак може містити або центральну частину, або найбільш значущі елементи герба, або важливі елементи знака (емблеми) військового формування (органу військового управління).

Нагрудний знак про закінчення закладу вищої військової освіти містить безпосередньо сам знак і мініатюру до нього.

Окремим видом нагрудного знака є табличка з прізвищем військовослужбовця.

Нагрудний знак розміщується або самостійно, або на підкладці на визначеному Правилами носіння однострою місці.

Бригадний (полковий, батальйонний) нагрудний знак - декоративно-інформаційний елемент оздоблення однострою військовослужбовців ЗС України, які проходять (проходили) дійсну військову службу у військових формуваннях від окремого батальйону (йому рівних) до окремої бригади (їй рівних). Загальні розміри та стилістичне оформлення повинні бути тотожними нагрудному знаку - котильйону. Спосіб кріплення до однострою визначається для кожного зразка окремо. Бригадний (полковий, батальйонний) нагрудний знак розробляється на підставі вимог і правил геральдики та фалеристики. При цьому мають бути враховані особливості військового формування, історія його створення, інші важливі чинники тощо.

Бригадний (полковий, батальйонний) нагрудний знак може бути у вигляді символу, певної фігури, емблеми або щита з відповідними символами.

Бригадний (полковий, батальйонний) нагрудний знак повинен відповідати загальній стилістиці герба, Почесного стягу (за наявності) та нарукавного знаку військового формування.

Право нагородження бригадним (полковим, батальйонним) нагрудним знаком належить винятково командиру військового формування.

Пам’ятна монета-коїн (від англ. coin - монета) - особливий вид медалі. Випускається або з нагоди певної історичної події, або для персонального відзначення обмеженим колом посадових осіб держави (її збройних сил) визначених категорій громадян, військовослужбовців.

Організаційна група ВМСУ

Проєктуванням першої військово-морської відзнаки займалися офіцери орггрупи ВМС, створеної у квітні 1992 р. Найактивнішу участь у цьому брали: капітани 2-го рангу Г. Білокур, В. Васильєв, К. Іванко капітани 3-го рангу В. Ульянов, М. Мамчак, Ю. Мащенко, лейтенант А. Науменко. Як вже зазначалося, ніякого досвіду й належної літератури в цих ентузіастів не було.

Над проєктом працювали довго, і лише в серпні 1993 р. був створений перший пам’ятний знак «Організаційної групи Військово-морських сил України». Було запропоновано декілька ескізів та нарешті зупинились на варіанті, котрий запропонували А. Науменко та Г. Білокур. Командувач ВМС України контрадмірал Б. Кожин його затвердив. Відзнака мала на зворотному боці номер і вручалась членам орггрупи. З часом цією відзнакою, тільки вже без номера, нагороджували всіх, хто брав активну участь у розбудові ВМС України, і вона отримала другу назву за «За розбудову ВМС України».

На думку розробників знака, мечі вістрями донизу свідчать про закінчення роботи над початковим, або першим і найважчим, етапом розбудови вітчизняного військового флоту. Нагородження відбувалося за наказом командувача ВМСУ.

Опис пам’ятного знака «Організаційна група Військово-Морських сил України»

АВЕРС. Основою відзнаки є латинський хрест, вкритий емаллю білого кольору, має пружок кольору жовтого металу, на раменах якого літери В (ліворуч) М (зверху) С (праворуч) жовтого металу та рік заснування 1992 (знизу) кольору жовтого металу. Попереду, на перехресті рамен, адміралтейський якір золотого кольору, на який покладено овальний геральдичний щит, вкритий емаллю темно-синього кольору. У центрі щита золотий тризуб, схожий на тризуб часів УНР. Позаду хреста два схрещені мечі вістрям униз в обрамленні лаврового вінка золотого кольору.

На думку авторів, ця композиція означає - «український флот відроджено». Усі зображення рельєфні.

РЕВЕРС. Плаский, гладкий. Перші 170 шт. мали номери на зворотному боці. Кріпиться до одягу за допомогою гвинта та гайки.

Хрест з важкого металу (томпак-60), інші дві частини - з алюмінію, розміри: ширина - 35 мм, висота - 50 мм. Складається з трьох частин.

Процесом підготовки до виготовлення відзнаки керував капітан 1-го рангу А. Данилов, пошуком кольорового металу займався Я. Древаль. Зроблені на заводі «Персей» за сприяння директора П. Власенка. Виготовлено близько 700 штук.

Був виготовлений додатковий наклад відзнаки, усі деталі якої викарбовано з алюмінію, кількість та призначення цього варіанта невідома.

Офіцерські батальйони

На початковому етапі створення ВМС України всіх охочих служити на українському флоті зараховували до офіцерських батальйонів, бо штати та структура флоту були ще не визначені, а техніка в достатній кількості відсутня. Такі батальйони кадрового резерву існували під час формування частин та відкриття штатів. За інформацією М. Мамчака, на початок осені 1992 р. склад офіцерських батальйонів нараховував більше 400 офіцерів.

Опис пам’ятного ювілейного знака 4-го офіцерського батальйону

Виготовлений нагрудний знак у вигляді «ґудзика»: на круглу металеву, поліровану до дзеркального блиску основу наносять малюнок фарбою. Потім хімічним травленням додають елементи до загальної композиції і покривають склоподібним покриттям (оптичним лаком).

АВЕРС. Зверху зображено прапор ВМСУ зразка 1992 р., знизу - адміральський якір. Від лап якоря угору йдуть дві стилізовані лаврові гілки. Уздовж гілок напис: 4 офіцерський ліворуч та батальйон ВМСУ праворуч. Над якорем дати 1993 1995, одна над одній, і стилізоване зображення пам’ятника затопленим кораблям у Севастополі.

РЕВЕРС. Плаский, гладкий. Кріпиться до одягу за допомогою заколки.

Білий метал, діаметр - 31 мм, одна складова частина.

Почесний орден «Морський хрест»

З ініціативи Романа-Ореста графа Кареліна Романишина Русина (самопроголошений титул та напис прізвища з посвідчення до знака) на п’яту річницю створення організаційної групи ВМС та за активну участь у відбудові українського флоту була виготовлена відзнака почесний орден «Морський хрест». Затверджена розпорядженням Високої Королівської Ради України-Руси №12 від 05.04.2007 р.

Опис пам’ятного знака «Почесний орден «Морський хрест»

АВЕРС. Відзнака має вигляд латинського хреста жовтого металу з пружком жовтого металу, рамена якого вкриті емаллю темно-синього кольору, на раменах літери В (ліворуч) М (зверху) С (праворуч) кольору жовтого металу та рік ювілею 1997 (знизу) кольору жовтого металу. Попереду, на перехресті рамен адміралтейський якір жовтого металу, на який покладено овальний щит. У центрі щита тризуб, як на відзначці орггрупи ВМС 1993 р. Якір, щит та тризуб кольору жовтого металу. Позаду хреста два схрещені мечі вістрям догори в обрамленні лаврового вінка, кольору сірого металу. Усі зображення рельєфні.

РЕВЕРС. Плаский, гладкий. На зворотному боці хреста двозначний номер 00, кріплення - гвинт, гайка. Гайка має напис: A.PANASIUK GRAWER WARSZAWAuL.SWETOJANSKA 4/6.

Знак виготовлено з мідного сплаву. Розміри хреста: ширина - 35 мм, висота - 50 мм.

Три частини, скріплені за допомогою клейкої речовини.

До відзнаки додається посвідчення.

Командир корабля

Після створення в листопаді 1993 р. севастопольського геральдичного клубу «Мадрид» (керівник В. Талала) та в грудні того ж року Всеукраїнського геральдичного товариства (керівник А. Гречило) вся робота з геральдичних питань українського флоту сконцентрувалась навколо цих двох організацій.

Представником від ВМС у клубі «Мадрид» був капітан 3-го рангу Ю. Лужецький, активно співпрацював з ним науковий робітник К. Гломозда. Наслідком їхньої роботи стала розробка положення та опису нагрудних відзнак «Командир корабля» та «За далекий похід», затверджених наказом командувача ВМСУ віцеадмірала В. Безкоровайного №86 від 07.03.1995 р.

Опис відзнаки “Командир корабля” зразка 1995 року

АВЕРС. У газеті «Флот України» (від 20.01.1996 р.) розповідається про створення цих відзнак. Наведу опис із газети: «Знак «Командир корабля» виконано у вигляді трикутної рівнобічної зірки (біблійський знак «всевидуче око»), як символ сфер впливу на воді, у повітрі, на землі. І одним кутом донизу, як вимпел. Із середини верхнього боку до нижнього кута знак поділено синім та жовтим кольором Державного Прапора України. Вимпел вінчає золоте штурвальне колесо як символ управління та підкорення водної стихії. У нижній частині штурвальне колесо з правого боку прикрито листям дуба як символом сили, мужності та доблесті, з лівого боку - золотим колоссям пшениці, що символізує родючість та животворну силу. У центрі штурвального колеса- Малий Герб України на білому фоні, з-під якого виглядають на схід та захід носові краї кораблів сріблястого кольору і сягають до краю верхнього боку вимпела».

Усі зображення рельєфні.

РЕВЕРС. Плаский, фактурний. На зворотному боці знак має тризначний номер 000 та клеймоМГК. Клеймо не належить виробнику, це логотип геральдичного клубу «Мадрид». Кріплення - гвинт, гайка. Гайка має напис: ВМС УКРАЇНИ.

Важкий метал, емаль, Розміри знака: ширина - 44 мм, висота - 50 мм.

Одна складова частина. Вага 14,6 гр.

Виготовлено 70 штук на Одеському ювелірному заводі. За основу силуетів кораблів прийняті силуети малих протичовнових кораблів проєкту 1124. Нагороджувалися командири кораблів 1, 2, 3 рангів, які мали допуск до самостійного управління кораблем саме таких рангів. Разом зі знаком вручалося посвідчення до знака. Носити знак треба було на правому боці грудей на 15 мм вище за академічний знак.

Звісно, 70 екземплярів не могли задовольнити потреби військових моряків протягом 12 років, а саме стільки часу минуло, до того як з’явилася нова партія таких знаків. Тому, як завжди в таких випадках, використовували сурогатні значки.

Сурогатний знак виготовлений з латуні, профіль великого протичовнового корабля проєкту 1155. Ширина - 63 мм, висота - 18 мм.

У 2007 році за сприяння командувача ВМС ЗС України І. Тенюха та зусиллями офіцерів управління бойової підготовки і військових навчальних закладів командування ВМС ЗСУ розробили проєкт наказу нового знака.

Зовнішній вигляд цих відзнак наслідує дизайн знаків «Командир корабля» і «За дальний поход» часів СРСР.

12 травня 2007 року наказом №123 командувача Військово-морських сил Збройних сил України віцеадміралом І. Тенюхом був затверджений нагрудний знак «Командир корабля».

ПОЛОЖЕННЯ про нагрудний знак «Командир корабля».

Нагрудний знак «Командир корабля» вручається командирам з’єднань, начальникам штабів, командирам кораблів та катерів Військово-морських сил Збройних сил України, які отримали допуск до самостійного керування кораблем, мають досвід самостійного виконання завдань у морі, та їхній корабель знаходиться в кампанії. Вручення нагрудного знака «Командир корабля» здійснюється на підставі наказу командувача Військово-морських сил Збройних сил України за поданням голів екзаменаційних комісій з прийому на допуск до самостійного управління кораблем.

Вручення нагрудного знака «Командир корабля» здійснюється старшим начальником урочисто.

Нагрудний знак «Командир корабля» носять з правого боку грудей вище знака про закінчення навчального закладу згідно з Правилами носіння військової форми одягу, уведеними в дію наказом міністра оборони України від 12.06.95 р. №150.

Право носіння цього нагрудного знака зберігається за офіцерами при подальшому просуванні по службі.

Нагрудний знак «Командир корабля» вручається офіцерам один раз.

Опис нагрудного знака «Командир корабля» зразка 2007 року

АВЕРС. Нагрудний знак «Командир корабля» - металева пластина у вигляді профільного зображення надводного корабля проєкту 1135.1. У центрі зображений Малий Державний Герб України на синьому фоні. Усі зображення рельєфні.

РЕВЕРС. Плаский, гладкий. Кріплення - гвинт, гайка. Гайка має напис: ФЕОДОРІВСЬКИЙ ЗАВОД САНКТ-ПЕТЕРБУРГ.

Важкий метал, емаль, позолота. Розміри знака: ширина - 77 мм висота - 21 мм.

Виготовлений на Феодорівському заводі у Санкт-Петербурзі. Завод-виробник виготовив знак розміром 70х22 мм (це стандартний розмір знаків СРСР та РФ з такою ж назвою), хоча розміри 77х21 мм більше відповідають пропорціям силуету фрегата «Гетьман Сагайдачний» (проєкт 1135.1).

Виготовлений з блискучого металу (ймовірно нержавіючої сталі). Щит з тризубом вкритий емаллю та кріпиться до корпусу на двох клепках під гвинтом.

Разом з відзнакою вручається посвідчення.

Опис нагрудного золотого знака “Командир корабля”

АВЕРС. Золота пластина у вигляді профільного зображення надводного корабля проєкту 1135.1. У центрі зображений Малий Державний Герб України.

РЕВЕРС. Плаский, гладкий. Має клеймо, проба золота 585. Кріплення: гвинт, гайка. Гайка має по колу напис: ФЕОДОРІВСЬКИЙ ЗАВОД САНКТ-ПЕТЕРБУРГ.

Корпус корабля виготовлений із золота білого кольору. Щит, гвинт та закрутка із золота рудого кольору. Загальна вага 16 гр. Розміри знака: ширина 70 мм висота 22 мм. Одна складова частина.

Після анексії Криму відзнаки «Командир корабля» почали замовляти та виготовляти на ООО «Герольдмайстер».

АВЕРС. Металева пластина у вигляді профільного зображення надводного корабля проєкту 1135.1. У центрі зображений Малий Державний герб України на синьому фоні. Усі зображення рельєфні.

РЕВЕРС. Плаский, фактурний, має клеймо виробника. Кріплення - гвинт, гайка. Гайка має напис: ГЕРОЛЬДМАЙСТЕР та клеймо виробника.

Нейзільбер, емаль, позолота. Розміри: ширина - 70 мм, висота - 20 мм, але деталізація більш якісна. І ще відмінність полягає в тому, що щит з тризубом тепер вкритий лаком та заштампований з перевищенням у площину корпусу корабля.

Опис нагрудного знака «Командир корабля» морської охорони

АВЕРС. Знак виготовлено з металу жовтого кольору, силует корабля найбільш схожий на профіль перспективного корабля морської охорони проєкту 58160 «Корал». У центрі знака емблема морської охорони - два схрещених якоря під геральдичним щитом, у синьому полі якого зображення знака Княжої Держави Володимира Великого. Усі зображення рельєфні.

РЕВЕРС. Плаский, гладкий. Кріплення - голка, цанга.

Важкий метал, емаль, розміри: ширина - 70 мм, висота - 22 мм.

Виготовлено компанією «Флагман».

Командир підводного човна

Історія замовлення знака «Командир підводного човна» для мене залишилася невідомою. Можу лише припустити, що ця ідея належить організації ветеранів-підводників. Також я не знаю жодного командира підводного човна (ПЧ) «Запоріжжя», який би мав таку відзнаку.

Опис нагрудного знака «Командир підводного човна»

Срібний варіант.

АВЕРС. Відзнака має вигляд силуету корпусу підводного човна «Запоріжжя» з емблемою ЗС України в центрі композиції. Усі зображення рельєфні.

РЕВЕРС. Плаский, гладкий. На зворотному боці цифри 925. Кріплення - гвинт, гайка діаметром 15 мм.

Першу модель я зустрів ще у 2012 році. Виготовлена вона була зі срібла 925 проби, мала розміри: ширина - 73 мм, висота - 15 мм. Вага - 10,5 гр.

Металеві варіанти.

У 2014-му я вже побачив такий знак у металі сірого кольору з хрестом, вкритим емаллю малинового кольору, виробництва компанії «Гарант», ширина дорівнювала 72 мм, висота - 15 мм. Кріплення - цанга.

Третій варіант: метал сірого кольору, хрест без емалі, розміри ті самі. У перших двох випадках хрест має незначне підвищення від площини силуету корпусу ПЧ, у третьому випадку підвищення більш значне. Кріплення - гвинт, гайка. Гайка має написи: ГАРАНТ КИЇВ, написи розділені крапками.

Четвертий варіант від китайського виробника, де під човном U-подібний вінок лаврового листя кольору жовтого металу з прапором ВМСУ зразка 1996 р. в центрі.

Ще два варіанта цієї відзнаки від компанії «Флагман»: 1) з пофарбованою емблемою ВМС корпус ПЧ має колір блискучого білого металу, 2) з емблемою ВМС без фарби корпус ПЧ вкритий сірим лаком. Розміри 72х15 мм.

За далекий похід

Перший український знак «За далекий похід» розроблявся за участю вже не раз мною згадуваних представників геральдичного клубу «Мадрид». Нагрудна відзнака «За далекий похід» затверджена командувачем ВМСУ віцеадміралом В. Безкоровайним наказом №86 від 07.03.1995 р.

ПОЛОЖЕННЯ про нагрудний знак «За далекий похід».

Нагрудний знак «За далекий похід» вручається військовослужбовцям та працівникам Військово-Морських сил Збройних сил України, які брали участь у далекому поході корабля (судна) Військово-морських сил Збройних сил України в складі екіпажу корабля (судна) або похідного штабу за умови виконання поставлених завдань.

Далеким походом вважається: для кораблів 1, 2 рангу і суден тоннажністю більше 1000 тонн - похід з перетинанням межі Егейського моря; для кораблів 3, 4 рангу і суден тоннажністю менше 1000 тонн - похід з виходом за межі 300-мильної зони від пункту базування.

Вручення нагрудного знака «За далекий похід» здійснюється на підставі наказу командувача Військово-морських сил Збройних сил України за поданням командира з’єднання, до складу якого входить корабель (судно), який здійснив далекий похід.

Вручення нагрудного знака «За далекий похід» здійснюється старшим начальником урочисто.

Нагрудний знак «За далекий похід» носять з правого боку грудей згідно з «Правилами носіння військової форми одягу», уведеними в дію наказом міністра оборони України від 12.06.95 р. №150.

Нагрудний знак «За далекий похід» вручається військовослужбовцям (працівникам) один раз.

Незважаючи на заявлені розміри 30х30 мм, нагрудний знак виготовили з подовженим нижнім раменем. Це суто дизайнерський додаток, бо при рівних за довжиною раменах стрічка на нижньому рамені візуально «краде» пропорції.

Звертає на себе увагу доволі незвичний вигляд тризуба. Але це не Княжий знак Володимира Великого. За задумом розробників ескізу, це - поєднання символічної корони Посейдона та іспанського Монарха, яку вони охрестили як «тризубець». Згодом в описах з’явилось визначення цього символу як тризуб Посейдона.

Відзнака «За далекий похід» повинна була носитися на правому боці грудей справа від знака про закінчення військового закладу на відстані 5 мм.

Нагороджувались адмірали, офіцери, мічмани та старшини як строкової служби, так і служби за контрактом, за участі в далекому поході за межами Чорноморського басейну.

Опис пам’ятного нагрудного знака «За далекий похід» зразка 1995 року

Варіанти, виготовлені в Одесі

АВЕРС. В основу знака покладено рівний за сторонами синій (як основний колір прапору ВМС ЗС України) хрест на білому полі, у верхній частині хреста - золотого кольору тризубець, у центрі - срібного кольору правий борт корабля, у нижній частині хреста золотого кольору стрічка з написом За далекий похід. Крім того, за участі особового складу в бойових діях під час походу, до знака додавався підвіс у вигляді нактоуза магнітного компасу, під яким схрещені ракета та торпеда на фоні радіолокаційної станції. А за участі під час походу в бойовому траленні, підвіс мав вигляд якірної міни зі схрещеними над неї торпедами. (Газета «Флот України» від 20.01.1996 р.). Усі зображення рельєфні. Одразу зауважу, що обидва підвіси так і зосталися нереалізованими проєктами.

РЕВЕРС. Має невеличку вгнутість до центра знака, фактурний. Логотип МГК геральдичного клубу «Мадрид». Кріплення гвинт, гайка. Гайка має напис: ВМС УКРАЇНИ.

Важкий метал, фарба. Розміри хреста: ширина - 30 мм, висота - 33 мм.

Одна складова частина. Вага першого варіанта - 10,6 гр., другого - 10,3 гр.

Незважаючи на заявлені розміри 30х30 мм, нагрудний знак виготовили з подовженим нижнім раменем. Це суто дизайнерський додаток, бо при рівних за довжиною раменах стрічка на нижньому рамені візуально «краде» пропорції.

Звертає на себе увагу доволі незвичний вигляд тризуба. Але це не Княжий знак Володимира Великого. За задумом розробників ескізу, це - поєднання символічної корони Посейдона та іспанського Монарха, яку вони охрестили як «тризубець». Згодом в описах з’явилось визначення цього символу як тризуб Посейдона.

Відзнака «За далекий похід» повинна була носитися на правому боці грудей справа від знака про закінчення військового закладу на відстані 5 мм.

Нагороджувались адмірали, офіцери, мічмани та старшини як строкової служби, так і служби за контрактом, за участі в далекому поході за межами Чорноморського басейну.

Ймовірна кількість виготовлених знаків - 130 штук на Одеському ювелірному заводі. Кількість відзнак окремо за різновидами не відома, але перший варіант більш рідкісний.

Силует корабля за ескізом, як у МПК проєкту 1241, та замовили виробнику силует фрегата «Гетьман Сагайдачний». Але, мабуть, виробники не добре зналися на силуетах, і маємо те, що маємо. Тобто не зовсім зрозумілий та впізнаваний.

Стрічка з написом накладна. Перша та друга партії вирізняються кольором тризуба, пружка хреста та стрічки. У першому випадку вони мали мідний колір (імітуючи золотий, як у наказі), у другому сріблястий.

Перші нагородження відбулися лише в 1995 р., хоча за задумом повинні були вручати ці нагрудні знаки після першого далекого походу до Франції у 1994 р. Посвідчення до знака не вручалося.

Мізерна кількість першої та другої партій відзнак «За далекий похід» не могла задовольнити потреб військових моряків, і до справи взялися комерсанти. Протягом 12 років було виготовлено декілька різновидів цих відзнак в алюмінії, з використанням фарби на Севастопольському морському заводі або на заводі «Персей». Встановити точно на якому неможливо, та, на мою думку, це все ж таки СМЗ (я бачив у їхньому музеї багато аналогічних виробів часів СРСР). Саме тому надалі я буду вказувати лише СМЗ. Знаки були цільноштамповані.

Але комерси взялися до справи з розумінням підвищення продажів, і на їхніх знаках ми бачимо чітко впізнаваний силует сторожового корабля (СКР), а з 1996 року - фрегату «Гетьман Сагайдачний».

Варіанти, виготовлені в Севастополі

АВЕРС. В основу знака покладено рівний за сторонами синій (як основний колір прапора ВМС ЗС України) хрест на білому полі, у верхній частині хреста - тризубець, у центрі - золотого або срібного кольору правий борт СКР «Гетьман Сагайдачний», у нижній частині хреста стрічка з написом За далекий похід. Забарвлення стрічок зазвичай було синім, блакитним,чорним. Забарвлення хреста від темно-синього до світло-синього. Усі зображення рельєфні.

РЕВЕРС. Плаский, фактурний. Деякі знаки мають напис: ВМС України.

Кріплення - булавка або гвинт, гайка.

Алюміній, фарба або холодна емаль. Розміри хреста: ширина - 31 мм, висота - 34 мм.

Були приклади виробів із жесті та олова майстрами-індивідуалами.

Ці відзнаки моряки купували за власні кошти, жодного підтвердження про закупівлю таких знаків командуванням ВМСУ для нагородження військових моряків не знайдено, навіть за спогадами самих військовослужбовців.

12 травня 2007 року наказом №124 командувача Військово-Морських сил Збройних сил України віцеадміралом І.Тенюхом був затверджений нагрудний знак «За далекий похід». Як і у випадку з «Командиром корабля», наступна партія нагрудних знаків «За далекий похід» з’явилась у 2007 р. За тих самих обставин.

Опис пам’ятного нагрудного знака «За далекий похід» зразка 2007 року

АВЕРС. Нагрудний знак «За далекий похід» - металева пластина із зображенням надводного корабля на полі голубого кольору та прапораВійськово-Морських сил Збройних сил України, який майорить над ним.

Під зображенням надводного корабля на полі червоного кольору - напис За далекий похід. Правий нижній кут нагрудного знака обрамлений лавровою гілкою. Надводний корабель, напис, лаврова гілка - золотистого кольору.

РЕВЕРС. Плаский, гладкий. Кріплення голка, цанга (з 2009 р. - гвинт, гайка. Гайка має напис: ФЕОДОРІВСЬКИЙ ЗАВОД САНКТ-ПЕТЕРБУРГ).

Метал - латунь, емаль, Розміри знака: ширина - 30 мм висота - 26 мм (згідно з наказом ширина - 35 мм, висота - 27 мм). Одна складова частина.

Наводжу опис виготовлення знака з сайту Феодорівського заводу за 2009 р.:

Виконання: Знак пам’ятний

Опис знака.

Нагрудний знак ВМС України «За далекий похід». Розроблено в стилістиці і за аналогією з нагрудним знаком СРСР «За дальний поход». У центрі композиції флагман ВМС України - фрегат «Гетьман Сагайдачний». Історія сучасних ВМС України вже налічує кілька походів кораблів, сотні українських морських офіцерів нагороджені цим знаком.

Технології та покриття: емалювання, штампування, розчищення, полірування, пайка, емаль гаряча ювелірна.

Кріплення: гвинт. Розмір: 30 мм. 2009 рік. Тираж: 500.

Переклад з рос. - автор.

Склоподібне покриття відіграє роль збільшувального скла, і на сонці забарвлення вигорає. Саме тому можна зустріти знаки зі зміненими кольорами.

Не стояли осторонь й інші гравці ринку. На севастопольському підприємстві була виготовлена партія з важкого металу, покриття - емаль, кріплення - гвинт. Багато нагрудних знаків виготовлено та завезено з Молдови, матеріал - латунь, з контррельєфом, покриття - фарба або холодна емаль, кріплення - гвинт.

Щодо зображення прапора ВМСУ на цих відзнаках, повинен зауважити, що зображення відповідає ескізу, який є в наказі, але не зовсім відповідає справжньому малюнку прапора, затвердженому в 2006 р. Помилка (відсутність білої смужки в крижі) закралась у сам ескіз.

Цікаві факти стосовно різновидів цієї відзнаки надає колекціонер Сергій Литвин у своїй статті “Нагрудний знак «За далекий похід» у журналі «Колекціонер», №6 за 2016 р., сторінки 35-38.

«Інтернет-фірма «Военсовторг» замовила виготовлення знака «За далекий похід» на одному з підприємств Китайської Народної Республіки для поширення серед колекціонерів та демобілізованих моряків, яким за період служби не було змоги взяти участі в далеких морських походах. Знак зроблено з латуні методом штампування з гальванічним покриттям позолотою та розфарбовано синтетичними емалями, які відрізняються досить світлими тонами кольорів. Кріплення - булавка. Розмір знака: 26х30 мм.

Далі маємо справу з невстановленим виробником та фірмою «Флагман». Офіційність накладів знаків, виготовлених невстановленим виробником, автору (С. Литвину) прослідкувати не вдалося. Що ж до фірми «Флагман», то вона виконувала приватне замовлення моряків з Одеси. Знаки, випущені невстановленим виробником, виконано з латуні методом штампування з позолотою. Реверси дещо увігнуті, кольорове оздоблення - синтетичні емалі. Виробник використав два види кріплення: гвинт-гайка та булавка. Розміри знаків: 27х31 мм. Різновид знака, випущеного фірмою «Флагман», виконано методом штампування з позолотою. Покриття - синтетичні емалі, кріплення за допомогою гвинта з гайкою. Гайка має напис по колу «ФЛАГМАН КИЇВ». Цікавинкою для колекціонерів стане знак, виготовлений цією ж фірмою, на якому «хвіст» лаврової гілки відсутній. Цей варіант мав наклад 50 примірників. З’явився він винятково за рахунок помилки майстра, який випилював знаки по контуру, і цей “хвостик» видався йому зайвим. Розмір знаків: 27х33 мм».

Звернути треба також увагу на деякі деталі: 1) різний колір забарвлення над силуетом корабля на знаках у виконанні ЗАТ «Флагман» (синій та темно-зелений), 2) профіль корабля у невстановленого виробника не зовсім відповідає профілю фрегета «Гетьман Сагайдачний», 3) знаки, виготовлені у Китаї не мають склоподібного покриття.

12 жовтня 2013 р. український національний контингент під командуванням контр-адмірала Андрія Тарасова в складі фрегата «Гетьман Сагайдачний» з підрозділом спеціального призначення та вертольотом Ка-27ПР на борту увійшов до складу сил операції НАТО «Океанський щит». Виконання бойових завдань протидії піратству в Аденській затоці під прапором НАТО тривало з 12 жовтня 2013 року до 02 січня 2014 року.

На повернення фрегата замовили партію нагрудних знаків «За далекий похід» у виробничому об’єднанні «Герольдмайстер». Замовлення було виконано та навіть відправлено до Криму напередодні анексії. А фрегат повернувся до Одеси. Я вже не сподівався й побачити цю партію, та все ж таки вона повернулася. Другу партію я побачив у 2016 році. На знаках від ВП «Герольдмайстер» прапор відповідає малюнку, затвердженому Президентом України у 2006 році.

АВЕРС. Зовнішній вигляд знака відповідає опису з наказу №124 від 12.05.2007 р.

РЕВЕРС. Плаский. Має клеймо виробника та різну фактуру зворотного боку. Кріплення: гвинт, гайка. Гайка з написом ГЕРОЛЬДМАЙСТЕР та клеймом заводу.

Важкий метал, позолота, гарячі емалі. Розміри: ширина - 32 мм, висота - 27 мм.

За висадку десанту

Відразу зауважу, що цей знак ніколи не був затверджений. Появу цього нагрудного знака пов’язують із навчаннями 1995 р. «Миротворча місія морської піхоти-95», які відбулися на полігоні «Широкий Лан» (Миколаївська обл.). Припускаю, що знак замовили як сувенір для обміну з американськими морпіхами, які теж брали участь у тих навчаннях. Достеменно відомо, що у 1996 році, під час походу до Норфолка (США), цей знак існував.

11 вересня 1996 року, подолавши 6000 морських миль, фрегат «Гетьман Сагайдачний» та великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» прибули до військово-морської бази США Норфолк, успішно завершивши перший трансатлантичний перехід загону бойових кораблів ВМС України.

На базі експедиційних сил морської піхоти США в Кемп-Леджуні рота морської піхоти ВМС України взяла участь в американо-українських навчаннях «Осінні союзники-2». 18 вересня 1996 року візит українських моряків до США завершився. Кораблі вийшли в море і взяли курс до рідних берегів. Під час походу вони двічі нанесли візити в порти Гібралтар і Понта-Дельгада (Азорські острови), взяли участь у низці навчань з кораблями ВМС США, Франції й Італії, успішно двічі перетнули океан, 5 морів і три протоки. Загалом, протягом 64-х діб походу загін українських кораблів, подолавши більше 12 тисяч морських миль, успішно виконав усі поставлені завдання. Саме для цього походу був зроблений знак з двома прапорами, українським та американським, в якості сувеніру (Іл. 83-1).

Зовнішній вигляд цього знаку прогнозовано збігається зі знаком «За далекий похід», тільки напис на стрічці «За висадку десанта» і силует корабля ВДК, але чомусь не українського. Ну тобто Україна прийняла один корабель цього проєкту 1171 «Тапір», це ВДК 104 (U 400 «Ровно»), і тільки в 1996 р. та за його участі не відбулося ніяких подій, і вже у 1997 р. його переобладнали в транспорт. І з написом не все гаразд. Бо російською це повинно мати вигляд: «За высадку десанта», а українською: «За висадку десанту».

Опис пам’ятного нагрудного знака «За висадку десанта»

АВЕРС. В основу знака покладено рівний за сторонами синій (як основний колір прапору ВМС ЗС України) хрест на білому полі, у верхній частині хреста - тризубець, у центрі - срібного кольору правий борт великого десантного корабля, у нижній частині хреста - стрічка, вкрита фарбою або емаллю червоного кольору з написом ЗА ВИСАДКУ ДЕСАНТА.

Усі зображення рельєфні.

РЕВЕРС. Плаский, гладкий або фактурний. Деякі знаки мають напис ВМС УКРАЇНИ. Кріплення - булавка або гвинт, гайка.

Метал - алюміній, фарба або холодна емаль, розміри знака : ширина - 31 мм, висота - 34 мм.

Партія з кріпленням гвинт, гайка важкого металу білого кольору. Забарвлення стрічок було червоного та чорного кольорів.

Не відставали від СМЗ індивідуали та молдавські виробники.

Нереалізовані проекти відзнак початкового періоду розвитку ВМС України

У другій половині 90-х років була спроба перезатвердження відзнак «Командир корабля», «За далекий похід» і затвердження деяких нових. Навіть попри те, що проект був підписаний заступником Міністра оборони генерал-полковником І. Біжаном подальшого розвитку він не мав.

Ескізи нереалізованих проектів надані заступником директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України, кандидатом історичних наук Я. Тінченко з архівів музею.

Навіть поверхневий аналіз цих ескізів дає змогу зрозуміти тяжіння до зразків радянських відзнак та намагання уніфікувати вироби (читай здешевити виробництво).

Та разом з цими ескізами ми бачимо напрацювання представників геральдичного клубу «Мадрид», які намагалися створити нові, суто українські зразки фалеристичної продукції.

Детальну інформацію та фото різновидів перших нагрудних знаків можна придбати на Patreon.